Атомпрофспілка у Чорнобилі: конкретні справи
Атомпрофспілка у Чорнобилі: конкретні справи
На сторінках «Атомника України» регулярно публікуються матеріали про життєдіяльність працівників зони відчуження, серед яких є чимало учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС різних категорій, залежно від року «призову» на боротьбу з розбурханим атомом. Газета постійно порушує різноманітні важливі проблеми як виробничого, так і соціального характеру, для розв’язання яких багато сил та емоцій докладають Рада голів профкомів, десятки активістів Чорнобильської об’єднаної організації на чолі з Представником Атомпрофспілки України Миколою Тетеріним. З ним днями зустрівся у Чорнобилі кореспондент «АУ».
— Миколо Васильовичу, чим живе сьогодні зона відчуження, що турбує її вахтовиків і що, на ваш погляд, засвідчили у соціальній площині перші три місяці роботи на цій ураженій радіацією території у 2013 році?
— У нас проблеми в принципі стандартні: хронічно не вистачає фінансів, особливо на початку року. І 2013-го, відверто кажучи, очікував на гіршу ситуацію, проте ми все-таки нормально зараз платимо заробітну плату, без затримок, виплачуємо премію. Є, правда, перебої з виплати доплат, але це повторюється з року в рік.
Хочу сказати, що складна ситуація зі своєчасної виплати зарплати виникла безпосередньо на ЧАЕС і в ДП «Управління забезпечення функціонування об’єктів Чорнобильської АЕС». Пов’язано це було з бюрократичною тяганиною, що затіяли Мінфін і колишнє МНС України, з приводу оформлення відповідних документів на відкриття фінансування. Як наслідок, працівникам ЧАЕС і УЗФО заборгували місячну зарплату. Проблема уже закрита, проте вона спричинила у цих трудових колективах велику соціальну тривогу і занепокоєння. Нас таке «лихо» цьогоріч обійшло. Взагалі, це відбувається тоді, коли державна скарбниця перебуває «на мілині» й урядові установи вдаються до тривалих, так би мовити, «погоджувальних процедур», відтак бюджетні надходження на підприємство запізнюються. І ЧАЕС якраз потрапила під таку їх «роздачу».
Системним у нас залишається брак коштів: на забезпечення виробничо-господарського комплексу зони відчуження, на виплату Пенсійному фонду грошей на доставку пільгових пенсій, на закупівлю товарів і бензину, продуктів харчування. Це болюча тема і жодних кардинальних змін з фінансування тут не відбулося, тому дуже важко у цьому плані працювати. Але цей рік, повторюся з певною засторогою, розпочався непогано. Ми, слава Богу, розв’язали проблему зі Списком № 1, учора (8 квітня 2013 року. — Прим. ред.) відбулася нарада у Мінсоцполітики України, на якій було поставлено велику жирну крапку в нашій шестирічній «війні» з цим соціальним відомством щодо права на пільгову пенсію працівників зони відчуження. Усе-таки це міністерство визнало наші аргументи і те, що ми виконуємо зараз усі вимоги законодавства, і до нас жодних претензій бути не може. От провели, згідно з законом, атестацію робочих місць на Чорнобильській АЕС для підтвердження права на пільгову пенсію і майже вісім місяців Пенсійний фонд марудив це питання. Тепер воно вирішене, а Пенсійному фонду зроблено зауваження про порушення закону. Є щодо цього і підтвердження судів, що чиновники з Фонду безпідставно відмовляли людям у призначенні такої пенсії.
Сьогодні керівництво Пенсійного фонду зобов’язалося дати відповідне роз’яснення своїм місцевим відділенням, щоб не допускати таких казусів надалі. Зараз у зоні відчуження нам просто потрібно провести атестацію робочих місць. як це здійснити, також зрозуміло, окремі підприємства вже провели її, зроблять і решта.
Одне слово, можна говорити про певні зрушення у кращий бік порівняно з першим кварталом минулого року. Інша річ, що ось днями я розмовляв з генеральним директором ДП «Чорнобильський спецкомбінат». Підприємство великі гроші витратило взимку на розчищення доріг від обвального снігу, під час ліквідації аварії на високовольтних електролініях зони відчуження використали дуже багато дизельного пального, тому що на відновлювальних роботах був задіяний дизельний транспорт. Зараз теж мобільно пильнують за весняним паводком на території Чорнобильської зони, і також витрачено і витрачається багато пального… Але спеціальних коштів на такі роботи не виділено, все виконується за рахунок кошторису підприємства, який і без того геть обмежений фінансами. Тому наші підприємства мають значні борги, є загроза того, що можуть заарештувати їхні рахунки, і підприємства зупиняться. Виходить, що соціальну складову, хоч як дивно, ми виконуємо, а виробництво у нас потихеньку валиться. Спад робіт, відомо, тягне за собою скорочення працівників, звуження соціальних стандартів. Ось у чому біда, бо з профспілкової сторони ми також усвідомлюємо, що без стабільного виробництва вирішувати соціальні питання неможливо, це все органічно взаємопов’язано. І ми як Атомпрофспілка, її представники, виборні органи намагаємося у таку ситуацію втручатися, контролювати її і допомагати нашим підприємствам впевнено господарювати. Це також важливий момент у профспілковій роботі, відокремлювати яку від виробничої немає сенсу.
Микола Варчин