Працівники ДП «СХІДГЗК» хочуть працювати

Працівники ДП «СХІДГЗК» хочуть працювати  і жити у безпечному місці

Олександр Зовва, голова профкому Атомпрофспілки Новокостянтинівської шахти:  «Ніч пройшла на асфальті»

Ніч пройшла на асфальті. Ділилися на групи. Одна – чергувала на переході. Інші «відпочивали». У лапках, бо пункту обігріву не було, палаток немає, привезли декілька бочок з дровами, щоб зігрітися, приготували якісь гарячі напої, підкупили печиво, дівчата робили бутерброди. Хто приїхав своїм транспортом, грілися у машинах. Цілу ніч перекривали дороги за усіма напрямками від Кропивницького. На нашому напрямку практично не пропускали фури, тільки спецтранспорт. Водії, зрозуміло, незадоволені. Ми вибачалися. Але ніч є ніч, вони лягли спати. Проте, ранок розпочався бурхливо. Згодом знайшли компроміс: почали пропускати кожні півгодини п’ять машин з одного боку, п’ять – з іншого. Але і так затор утворився величезний.

Володимир Миронов, голова профкому Атомпрофспілки  Смолінської шахти: «Хай і не думають, що ми так просто здамося».

Я збираю продукти у Смоліно і людей, і їду на трасу. Не байдужими залишилися мешканці Смоліно, адже це також питання майбутнього їхнього міста. Усі добре організовані. Розбилися на три групи, дві відпочивають, одна ходить пішохідним переходом. Через двадцять хвилин змінюються. В основному – це молодь. Більш старші працівники поїхали додому, бо здоров’я вистояти у сирості і холоді потрібне міцне. Та й ми не розраховували, що так надовго затягнеться. Одні поїхали, але їм на зміну сьогодні ще більше приїдуть, хто своїм транспортом, хто зі мною. Будемо стояти до кінця і чекати до вирішення нашого питання. Вони вчора перенесли нараду, хоча знали, що люди тут мерзнуть, думали розійдуться. Навіть, якщо нараду у Кабінеті Міністрів знову перенесуть, хай і не думають, що ми так просто здамося.

Андрій Карпов, заступник голови профкому ДП «СхідГЗК»: «Люди продовжують стояти, доки влада не прийме рішення»

Люди продовжують акцію зі вчорашнього дня. Усі три траси перекриті, виник повний автомобільний колапс. Але люди продовжують стояти, доки влада щось вирішить на сьогоднішній нараді у Кабміні. До протестувальників приєднуються інші бажаючі взяти участь в акції. Є конфлікти з водіями. Далекобійники роздратовані, вони змушені чекати практично з вчорашнього ранку. Намагаємося порозумітися, дехто з водіїв підтримують нас, кажуть, «молодці, що боретеся за свої права», також дехто ставиться з розумінням і з місцевих мешканців, але у цілому ніхто не хоче таких проблем. Вчора Уряд вирішував свої питання, можливо, вони й важливі, але тут мерзнуть люди, і по-людські на це варто було би зважати.

Михайло Мельник, голова профкому Атомпрофспілки Інгульської шахти: «Дайте нам працювати і жити у безпечному місці».

Учора приїжджав губернатор області о десятій вечора. Він сказав, що Прем’єр-міністр пообіцяв, що будуть нам виплачені кошти, транш на 200 мільйонів, трьома платежами. Але розумієте, погашення заборгованості – це не таке критичне питання (борг за листопад 22 відсотки). Головна проблема у тому, що ми можемо залишитися взагалі без роботи, бо СхідГЗК у простої і зазнає величезних збитків. Це все потім ляже на собівартість продукції. Ми хочемо, щоб у нас стабільно працювало підприємство. Щоб ми не втрачали свої робочі місця. Це головне. У нас і раніше були затримки із зарплати, але хлопці працювали. Ми особливо не протестували, проводили якісь попереджувальні акції, щоб достукатися до влади: віддайте зароблене. Як кажуть, «не будіть лихо, поки воно тихе».  Дайте нам працювати, і ми хочемо жити у безпечному місці, щоб не було екологічної катастрофи. Жовті Води вже з цим стикнулися, коли підприємство ТОВ «Восток-Руда» закрили, і шахта почала затоплюватися. Зараз вони набрали бригаду і просто відкачують воду. А тут ціла уранова галузь на грані знищення. Зараз наші фахівці розбіжаться. У нас у Кіровоградській області таким спеціальностям не навчають: буровики, проходчики,  підривники тощо. Навчають у Кривому Розі, Дніпропетровську. Хто поїде туди вчитися, якщо не будуть упевнені, що тут є стабільність. Тому наша головна вимога – ми хочемо упевненості у майбутньому. І це наша головна вимога.  

А обіцянки від Уряду продовжуються. Нас вже запевняли, що до п’ятниці (18 грудня) усе буде вирішено. Ще у минулий понеділок (14 грудня) запевняли. Проте, ми з обіцяного нічого не отримали. Так само губернатор у середу (16 грудня) до нас приїжджав і роздавав обіцянки: «Міністр сказав, усе, хлопці, буде». А віз і досі там.

Ми цілий рік разом з Атомпрофспілкою намагалися вирішити питання мирно, красиво, законно. Але таке враження, що влада не уміє, чи то  не хоче, вирішувати проблеми цивілізованим шляхом. Їм потрібні протестні акції, щоб розпочати займатися своєю роботою.

От ми і продовжуємо ходити по пішохідному переходу. Лише таким шляхом ми можемо виразити свій протест. Ми розуміємо, що ми створюємо проблеми таким же людям, як і ми, але у нас немає коштів, щоб щодня їздити на протести до Києва.