СМСЧ-16, мобілізована Чорнобилем
СМСЧ-16, мобілізована Чорнобилем
16 червня — День медичного працівника. Зі святом, дорогі наші охоронці здоров’я!
СМСЧ-16, мобілізована Чорнобилем, зберегла себе і кадровий потенціал — рятувальників здоров’я і життя працівників. Розмова з начальником СМСЧ-16 Костянтином Івановичем Коробкою і головою первинної профспілкової організації, лор-лікарем Володимиром Григоровичем Соколом відбулася напередодні Дня медичного працівника. І почалася вона з урочистих інтонацій.
— Як готуєтеся, Костянтине Івановичу, до професійного свята медичної братії зони відчуження?
— Ми подали подання на грамоти, подяки до Мінохорони здоров’я України про відзначення групи наших працівників. З Володимиром Григоровичем ще від свого імені, Чорнобильської об’єднаної організації профспілки вручимо людям також грамоти і матеріальні заохочення. Одне слово, готуємося. Думаю, спільно з профкомом, щоб якийсь маленький розважальний конкурс зробити між вахтами, з приводу Дня медпрацівника. У нас були і є традиційні конкурси на кращого спеціаліста, а в цьому році, можливо, доцільно зробити такі веселіші змагання. Бо це все-таки професійне свято. І воно цього року майже збігається з днем перевахтовки, 17 числа, всі працівники будуть на місці, окрім відпускників. Тобто колектив буде задіяний весь. Але не хотілося б у цей день комусь ставити оцінки, когось виділяти…
— Скільки сьогодні в СМСЧ працівників?
— 109 осіб. Раніше, у перші післяаварійні роки, тут доволі багато було людей, вони закріплювалися за підприємствами, де проводили обстеження, у тому числі аналіз крові брали у працівників двічі чи тричі на день. Я нещодавно «піднімав» ці накази, то медбригади, які створювалися профільно там, налічували десь 50 людей повахтово.
Довідково: Спеціалізована медико-санітарна частина № 16 Мінохорони здоров’я України є правонаступником медсанчастини № 126 МОЗ колишнього Союзу і обслуговує працівників зони відчуження, а також населення, що несанкціоновано мешкає на цій забрудненій території, з квітня 1986 року і донині.
Працює СМСЧ-16 за вахтовим методом, з 9.00 до 20.00, без вихідних. Прийом пацієнтів ведеться за фактом звернення, безвідмовно.
Стаціонарного відділення СМСЧ не має. В екстрених випадках госпіталізація проводиться в Іванківську центральну районну лікарню або профільні лікувальні установи м. Київ і Київської області.
Відповідно до комплексної програми робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС СМСЧ проводить: обов’язкові щорічні медичні огляди працюючих у зоні відчуження; диспансерне спостереження і протирецидивне лікування; надання медичної допомоги при невідкладних станах і у разі виникнення надзвичайних ситуацій; лікувально-реабілітаційні заходи працюючих у зоні відчуження; контроль за своєчасним виведенням працюючих за медичними показаннями із зони радіоактивного забруднення; профілактичні заходи щодо попередження інфекційних захворювань; експертизу працездатності осіб із загальними і фаховими захворюваннями тощо.
— А коли Ви почали тут працювати?
— У грудні 1988 року був сюди прикомандирований, і відтоді у СМСЧ приступив до постійної роботи лікарем-рефлексотерапевтом. Тоді була тут досить широка програма з реабілітації працюючих у зоні відчуження. На посаді начальника СМСЧ-16 з 23 серпня 2012 року працюю.
— А які, на Ваш погляд, особливості роботи СМСЧ-16 порівняно з Вашими колегами зі споріднених медсанчастин «чистих» атомних містечок?
— Наша спеціалізована медчастина підпорядкована безпосередньо Мінохорони здоров’я України, де є управлінський сектор, який керує такими держзакладами в усій державі, включаючи і тих, що не є «атомними», але також розташованих у зонах зі шкідливими умовами виробництва, відповідними екологічними факторами. Ми невеличка організація охорони здоров’я і не так багато людей обслуговуємо, але працюємо за вахтовим методом, що не практикує жодна СМСЧ. Далі, ми працюємо в особливій радіаційній зоні, про яку знає весь світ. Тому ми постійно змобілізовані і маємо тримати відповідну професійну марку. А так проблеми є, як у всієї системи охорони здоров’я держави. Єдине, повторю, що ми обслуговуємо працюючих у зоні відчуження, включаючи і самопоселенців близько 160 осіб. І, звичайно, наше основне завдання — запобігти втраті здоров’я вахтовиків. У зоні відчуження немає, до слова, дітей, цього особливого прошарку турботи.
— Стосовно рівня зарплати, які тут відмінності?
— Розумієте, у всіх медиків вона невисока, залежна від бюджетних призначень. У нас деякі специфічні надбавки є, тому немає такого відпливу кадрів, як на «великій землі», у пошуку кращого заробітку. Все-таки тут платять дещо більше. Крім того, у нас відпустка, залежно від трудового стажу, категорії учасника ЛНА на ЧАЕС надається від 44 днів до 56-ти. Зараз ми у колективному договорі, згідно з урядовою постановою № 1990, маємо можливість додати до відпустки максимально — ще до 7 днів.
— А є якийсь доважок для оздоровлення людини-відпускника?
— З минулого року виділяється матеріальна допомога до відпустки як обов’язкова, згідно з розпорядженням уряду, а досі вона виплачувалася лише з економії фонду заробітної плати. Додам також, що у 2013 році Мінохорони здоров’я якраз підтримало нас у плані виплати і доставки пільгових пенсій. Ви знаєте, що Чорнобильська об’єднана організація профспілки зараз лобіює це питання у Міністерстві соціальної політики України, щоб, гадаю, взагалі закрити його для зони відчуження як такої, де задіяна велика кількість пільгових пенсіонерів, мабуть, найбільша в Україні. Сподіваємося, що Атомпрофспілка цю проблему невдовзі розв’яже. Принагідно додам, каже Володимир Сокол, що у цьому році в СМСЧ уже провели відповідну атестацію робочих місць, яка має зняти психологічний дискомфорт у наших працівників при оформленні пільгових пенсійних документів.
А так, в принципі, переконали економічні відділи міністерства у тому, що потрібно якось матеріально виділяти роботу «чорнобильської» СМСЧ. Хоча, зрозуміло, що фінансування зони відчуження державою майже залишається на рівні минулого року, це вже аксіома.
— Ви маєте право, з дозволу уряду, проводити медичні огляди працівників на платній основі, отже, щось заробляєте?
— Завдяки цьому ми певні кошти отримуємо.
— Допомагає Вам чимось сьогодні Держагентство з управління зоною відчуження?
— У нас є договір із ДАЗВ України на медичні огляди працівників підприємств, підпорядкованих Держагентству. Але ми обслуговуємо всіх працівників, задіяних у зоні відчуження, так би мовити, підрядників також. Медичні огляди для них у нас, порівняно з «великою землею», недорогі. Ми й тендер виграємо, зважаючи на це.
Відверто скажу, за ці дев’ять місяців мого перебування на посаді начальника СМСЧ, ми поки що особливо не зверталися до Держагентства, бо розуміли, що там зараз також фінансово досить складна ситуація. Але десь років зо п’ять тому Адміністрація зони відчуження придбала СМСЧ автомобіль швидкої допомоги, сьогодні, завдяки ДП «Чорнобильський спецкомбінат», утримується приміщення медзакладу, виконуються за нашими зверненнями необхідні ремонтні роботи, нещодавно у зв’язку з цим було полагоджено дах, що раптово почав протікати.
— А працівники Чорнобильської АЕС, де вони проходять нині медогляди?
— У місті Славутичі, у СМСЧ-5. Це, так би мовити, свої люди, вони там працюють, живуть і обслуговуються місцевою медсанчастиною.
— Структура СМСЧ-16 на сьогодні яка?
— Є наш здоровпункт на Чорнобильській АЕС, 16 осіб за штатом. Вони проводять передзмінні огляди, надають допомогу у якихось випадках, пов’язаних з виробництвом. Атомна станція забезпечує повністю медпункт усім необхідним, навіть зарплата іде цим працівникам від ЧАЕС. Зі свого боку ми забезпечуємо ЧАЕС медпрацівниками і відповідне керівництво ними.
Взагалі фігурує у нас така структура: адміністрація, поліклініки першої і другої вахти, відділення швидкої допомоги, також по вахтах працює. Є ще лабораторія і здоровпункт, допоміжна невідкладна допомога, кімната інтенсивної терапії, фізіотерапевтичні відділення, процедурний кабінет. Лікарі на своїх робочих місцях надають кваліфіковану меддопомогу і десь на 80% людина, отримавши її, не втрачає працездатність. Вважаю, що досить непогано ми у цьому плані працюємо, особливо, якщо взяти захворювання опорно-рухового апарату, той же радикуліт чи там остеохондроз з больовим синдромом, то маємо гарні результати. Десь у середньому три дні хвороби у нас припадає на лікарняний по радикуліту, коли, наприклад, за межами зони відчуження такий показник з тимчасової втрати працездатності становить 14 днів.
— З якими питаннями щодо стану здоров’я найчастіше звертаються до медсанчастини вахтовики?
— Насамперед, це серцево-судинні захворювання, щитовидна залоза. Чесно кажучи, може, треба буде, справді, проаналізувати, як по Україні себе «веде» щитовидна і, власне, у зоні відчуження. Доцільно це питання порушити на медраді у міністерстві і вивчити. Може, у людей, які довго тут працюють, є якісь відхилення.
Справа в тому, приєднується знову до розмови голова профкому, що такий аналіз нам з кожним днем робити дедалі складніше. Чому? По-перше, наказом міністерства скасовано звіт з тимчасової втрати працездатності. І коли досі люди приходили до нас, вони зобов’язані були надати лікарняний листок, де зазначався діагноз або шифр цього захворювання. А тепер, згідно з законом про захист персональних даних, люди приходять з «чистим» фактично лікарняним листком, там такі дані відсутні
і людину навіть не маємо права запитати з приводу чого вона хворіла. На цій підставі неможливо навіть провести якийсь конкретний аналіз.
Так, цей закон, стверджує далі Костянтин Коробка, дещо звужує наші можливості з тим, щоб зробити конкретні меданалізи, але
з часом, думаю, все-таки якісь зміни, доповнення з приводу цього у закон будуть внесені. Адже нам важливо знати і у разі смертності людини про причину летального випадку, і надалі вдатися до превентивних дій, щоб запобігти або зменшити такий сумний розвиток подій. Отже, проблемка є. Як нас попередили, люди вже знають про цей закон, розумієте, і будь-який випадок у разі розголошення даних про захворювання оскаржується ними у суді, навіть у Європейському.
— Як адміністратор Ви здійснюєте відрахування 0,3% фонду оплати праці, передбачені законом, профкому бюджетного закладу?
— Це складне питання. Ми не відраховуємо, скажемо так, нам «забороняє» це робити наш наявний «куций» держбюджет. А за рахунок господарської діяльності, що дозволено, то скажу, що на такій невеличкій обмеженій території і з невеликою кількістю працівників це нереально, щоб мати якийсь вагомий дохід.
Безумовно, ми допомагаємо, підкреслю, як соцпартнери один одному. У мене за штатом заступника немає, то вже Володимир Григорович як голова профкому організаційні питання вирішує, зокрема і зараз щодо підготовки нашого професійного свята — Дня медпрацівника. Нормально ми співпрацюємо, і на сьогодні конфліктів у нас не було «поки що», додає Володимир Сокол (обидва візаві усміхнулися. — Прим. кор.).
Готуємо тепер до укладання новий колективний договір, може, тут доведеться подискутувати, як правильніше, за законом, це зробити. Бо, розумієте, гроші можна так «прописати» у цьому важливому документі і їх «роздати», що й юрист підпише. Але ні він, навіть голова профкому, за це не відповідають — тільки керівник закладу і головний бухгалтер.
До речі, ми у новий колдоговір внесли пункт про надання додаткових відпусток медпрацівникам, що вже урегульовано законодавчо. «Відповідно до закону про колдоговори й угоди, ми маємо ширші можливості, наприклад, закладати якісь додаткові пільги тощо, зазначає голова профкому. Водночас, у Костянтина Івановича є акт перевірки головного контрольно-ревізійного управління закладів охорони здоров’я, де чітко вказано, якщо ми додаткові пільги передбачаємо, то має бути посилання на конкретну статтю закону. Наприклад, якщо ми надаємо працівнику один день із збереженням заробітної плати, коли він їде на чергову атестацію. Це ніби наше право, але у КЗпП такого не передбачено. І коли ревізори перевірили колдоговір, вони зробили відповідні висновки і нарахування як за нецільове використання державних коштів. Отже, все, що стосується коштів, дуже спірне питання. Ніби ми й можемо надати якісь пільги, додаткові фінансові виплати, але постає питання, за рахунок чого, бо про бюджетні кошти тут не може бути й мови. А за рахунок коштів, зароблених від господарської діяльності, то таких у нас фактично немає.
— Що ви порадите суто практичне, Костянтине Івановичу, як лікар людям, щоб подовше зберегти своє здоров’я?
— Щось нового тут не придумаєш — треба вести здоровий спосіб життя, найперше. Уникати куріння, не зловживати алкоголем. Зараз, на мій погляд, стрімко загрожує людям в Україні зайва вага тіла, що спричинює гіпертонію та інші захворювання. Безумовно, хто працює у зоні відчуження, бажано утримуватися від місцевих ягід, дичини, грибів, риби.
Напередодні Дня медичного працівника хочу побажати своїм соратникам, насамперед, здоров’я, наснаги у роботі, сімейного благополуччя, щоб ми через рік зустріли своє професійне свято у тому ж складі, і щоб було краще, ніж сьогодні.
Фоторепортаж Миколи Варчиного
На фото: атомні медики — представники трудового колективу СМСЧ-16 (у першому ряду, знизу, четвертий праворуч — начальник державного медзакладу Костянтин Іванович КОРОБКА)