8 жовтня— День юриста

8 ЖОВТНЯ — ДЕНЬ ЮРИСТА

Вимоги позивачів задоволено повністю

Реальний захист прав і гарантій людини праці, без сумніву, одне із найбільш значущих питань у діяльності Професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України. Своєрідним практичним і юридичним центром з трудових прав, організаційної, методичної і навчальної роботи у системі Атомпрофспілки є і її правова служба, створена більш як одинадцять років тому. На сьогодні вплив юристів Профспілки, а більшість із них знаходяться у регіонах, територіально наближені до працівників і всіх спілчан, на всі соціально-економічні, реформаторські процеси у галузі і суміжних сферах діяльності важко переоцінити. Наведемо лише окремі штрихи у роботі з вуст самого юриста Атомпрофспілки в Южноукраїнській об’єднаній організації Дмитра Оксентійовича БОНДАРЕНКА.

— Я розповім про маленький епізод із правового життя як юриста. Мені дуже приємно було чути про те, як звичайні наші спілчани відгукнулися саме про нашу Атомпрофспілку. Втім, усе по порядку. У грудні минулого року мені повідомили про загрозу скорочення шести працівників у южноукраїнському центрі розвитку дитини «Гармонія», первинна профспілкова організація якого входить до складу Южноукраїнської об’єднаної організації. Мені двічі запропонували побути на засіданні профкому Центру, члени якого турбувалися про можливий у такому разі правовий захист їх односпілчан. Запросили на засідання і завідувачку Центру.

Розглядаючи зібрані на той період потрібні документи, я всім присутнім сказав, що тут недостатньо підстав для того, щоб вивільняти працівників. 4 січня 2013 року знову зібрався профком, я також був присутній, і вже розглядалося подання роботодавця на згоду від профкому про розірвання трудових договорів з цими, шістьома, працівниками, охоронцями дитячого закладу. Мотивація скорочення була така, що «ми (адміністрація Центру) хочемо заощадити кошти і наймаємо з цією метою охоронну фірму». І буцімто це рішення було вже погоджено з міською радою, начальником її профільного управління.

Голова профкому Центру з моєю допомогою підготувала запит до адміністрації «Гармонії» про надання таких документів, як організаційний наказ, старий і новий штатний розписи, техніко-економічне обґрунтування про причини скорочення працівників. Нам нічого цього не дали, мовляв, «прав у вас на такі вимоги немає».

Після того як профспілковий комітет розглянув це подання, відбулися гарячі професійні дискусії, і мені довелося озвучити обґрунтування, що недоцільно давати згоду на звільнення працівників, бо я не вбачав правової основи для такого рішення. На засіданні профкому проголосували проти скорочення людей. Керівник закладу, коли їй дали витяг із протоколу, мовила, що це суцільна нісенітниця. Отаке її було бачення й оцінка ситуації. 9 числом цього місяця люди уже були звільнені з роботи. Я зустрівся з профактивом Центру і заявив, що стаття 43 Конституції України гарантує право на судовий захист від незаконного звільнення і працівники вправі, кажу, реалізувати гарантії, що є у Конституції. Вони до мене звернулися і я усім їм підготував позовні заяви до суду про поновлення на роботі, розповів, куди їх віднести, які додатки ще потрібні. Суддя, якій дісталися на розгляд ці позовні заяви, через те, що її дитина перебуває у цьому Центрі, зробила самовідвід. Відтак чотири справи потрапили голові суду, одна — його заступнику і шоста — іншому судді. У позовній заяві першим відповідачем я поставив керівника Центру, яка наділена правом прийому на роботу і звільнення, другим відповідачем — начальника управління освіти міської ради, бо централізована бухгалтерія і він, відповідно до Положення про Центр, затверджують штатний розпис. І третім пунктом у результативній частині позовної заяви написав, що у зв’язку з незаконним звільненням працівників прошу відшкодувати за рахунок відповідача заподіяну їм шкоду, тобто зробити виплату за вимушені прогули. А коли надійшли заперечення відповідача, то я до кожної позовної заяви зробив додаткові обґрунтування про незаконність звільнення і відкоригував суми відшкодування шкоди за вимушений прогул. І ми з 24 січня по 19 березня перебували у судовому процесі. Попереднє засідання відбулося, наступні вже — по суті справи.

Багато свідків допитувалися, бо сторона відповідача намагалася все піддати сумніву, довести, що як такого засідання профкому Центру і його рішення не було, і буцімто подання там не зачитувалося, і був також певний тиск на членів профкому від юриста Атомпрофспілки. Тоді ми заявили клопотання допитати членів профкому з цього приводу: чи був на них тиск, за що голосували і яка інформація була порядку денного засідання.

Голова суду дуже прискіпливо ставив запитання, незалежно, чи це була сторона позивача або відповідача. Тоді, з особистим набутим правовим досвідом, навіть мені важко було зорієнтуватися, на чиєму, так би мовити, він боці. А 13 березня за всіма чотирма справами, які були у його провадженні, прийняли рішення на користь працівників про: поновлення їх на роботі, здійснення виплат за вимушені прогули і стягнення з керівника у відшкодування комунального підприємства «Центр розвитку дитини «Гармонія» коштів, які управління освіти міськради зобов’язано виплатити незаконно звільненим працівникам.

Коли ми, сторона позивача, під час перерви зустрілися у кулуарах судового засідання, бо ще було на розгляді у нас дві справи, наші односпілчани сказали: «Ми все життя були членами профспілки, сплачували профспілкові внески і не звертали уваги на те, що ми отримаємо від перебування у лавах профспілки. І тепер ми зрозуміли, для чого є профспілка, коли потрапили у таку скрутну ситуацію, і з удячністю відчули, як кажуть, на собі, що за нами стоїть така справедлива і сильна організація як Атомпрофспілка України». Адже всі, навіть міськрада, міський голова, ніхто фактично їм не зміг допомогти (ну був там державний інспектор праці, розбиралася, зробила свої зауваження, бо побачила, що є у справі невиконана процедура, і направила зауваження до суду про накладення тільки адміністративного штрафу на керівника Центру). Але поновлення на роботі, то інша процедура, і мені приємно було чути про те, що Атомпрофспілка свою статутну функцію про надання своїм спілчанам правової допомоги, безплатної, виконала.

П’ята справа розглядалася заступником голови суду, який, знову ж таки, запропонував, як і кожен із суддів наполягали, що ви, сторони, відповідно до 175-ї статті Цивільного процесуального кодексу вправі укласти мирову угоду, пишіть заяву, я затверджу її. Цього разу, після розгляду вже чотирьох справ, завідувачка Центру прореагувала на таку пропозицію судді запитанням, який їй зиск від цього примирення. Я їй кажу, що мирова угода передбачає обопільні поступки сторін. Зі свого боку як позивача ми у цьому разі не вимагатимемо, щоб із вашої зарплати суд стягував відшкодовану суму, компенсацію за вимушені прогули, десь 1300 грн. з лишком. Вона погодилася і, звичайно, за умови з нашої сторони, що працівники будуть поновлені на роботі. Суддя звернувся до мене як більш досвідченого у цій справі, щоб я підготував заяву про мирову угоду, хоча це мала зробити сторона відповідача. Тож ця справа й остання, шоста, яку вів уже інший суддя, також завершилася мировою угодою. Зазвичай, ми з самого початку дотримуємося ще одного важливого принципу: використовувати найменшу можливість для врегулювання виниклих розбіжностей у досудовому порядку.

Оце такий фрагмент трудової діяльності юриспруденції саме юриста Атомпрофспілки України.

…Я рано приїжджаю на роботу, десь о 7-й, на початку 8-ї години ранку, а назавтра мене вже чекає біля кабінету молодий 28-річний хлопець. У нього захворювання очей — катаракта і, судячи із попередньої інформації, як професійне. Він пройшов черговий щорічний медогляд і отримав такий недобрий результат. Ми з ним обговорили цю ситуацію і в подальшому я вже буду зв’язуватися з начальником відділу охорони здоров’я Южно-Української АЕС, також з керівником відповідного структурного підрозділу, щоб цю молоду людину не за ворота атомної виставити, а, можливо, навіть перекваліфікувати, щоб надалі хлопець працював. За пунктом 2 статті 40 Кодексу законів про працю йому, за медичними показниками, має бути запропонована інша робота, а не так, щоб відразу звільняти.

Є такі правові колізії, що потребують грамотно вибудувати переговори юриста з роботодавцем. На атомній, насамперед, є немало спеціалістів, які мають дві вищі освіти, працюють майстрами чи на робітничих посадах. І їм, зрозуміло, хотілося б перевестися в той чи інший цех на професійне підвищення. Дуже часто керівник певного підрозділу із задоволенням бере працівника на обумовлене робоче місце, інший — навпаки, не відпускає. От які є правові важелі, звертаються ці працівники, щоб перевестися на іншу роботу. Було у моїй практиці, що самі керівники різного рівня, і не тільки з атомної станції, а й з підприємств, організацій, які перебувають на профобслуговуванні Южноукраїнської об’єднаної організації, зверталися про надання юридичної допомоги. Є багато звернень спілчан не тільки з питань трудового права, а й пенсійного, цивільного, сімейного, адміністративного, житлового права. З метою поширення правових знань я регулярно, у третій декаді вересня, проводжу навчання профспілкового активу, маю відповідний сертифікат модератора (викладача).

Ось така моя звичайна робота, як кожного працюючого. За теперішніх умов юристу потрібно вдосконалюватися фахово, знати багато суміжних галузей права. Такі моменти, що є у лікарів, так би мовити, «не зашкодь», присутні і в юриспруденції, на що, однозначно, потрібно звертати увагу. Якщо у чомусь сумніваєшся, не знаєш, візьми тайм-аут, вивчи це питання, звернися до своїх колег за порадою. Ніколи навіть подумки не можна припускатися того, що «я все знаю». Я постійно спілкуюся, раджуся зі своїми соратниками — юристами з питань правового регулювання соціально-трудових відносин. І, безумовно, нам поталанило, що у нас є досвідчена, мудра і відповідальна завідувачка правничого відділу Атомпрофспілки України від дня його заснування Надія Володимирівна Кручинська, яка завжди підтримає, допоможе і належно оцінить нашу юридичну роботу, від якості якої великою мірою залежить мотивація профспілкового членства й авторитет Профспілки у цілому.

Від редакції: Користуючись нагодою, ми щиро вітаємо весь атомпрофспілковий колектив юриспрудентів з професійним святом — Днем юриста, святом людей, які служать Закону й обороняють конституційні права і свободи працівників і всіх спілчан, моральність і милосердя. Ви заслуговуєте на теплі і сердечні слова подяки, найкращі побажання міцного здоров’я, щастя, благополуччя і нових професійних здобутків!