Це наша місія – робити профспілки ближчими
Ерік Лі, засновник LabourStart: «Це наша місія – робити профспілки ближчими»
Із 11 по 16 вересня 2023 року в Києві перебував Ерік Лі — засновник американської інтернет-платформи профспілкової солідарності LabourStart, якої новини транслюються сьогодні більш як 730 профспілковими сайтами з усього світу 27 мовами. Мережа кореспондентів-волонтерів — більше тисячі. Ерік Лі — автор численних публікацій та книг на тему робітничого та профспілкового руху. У щільному графіку зустрічей у Києві він знайшов час дати інтерв’ю газеті «Атомник України».
Особисте досьє засновника «LabourStart»
Народився в Нью-Йорку 1955 року. В юності був залучений в антивоєнний рух — у боротьбу проти війни у В’єтнамі. Став активістом американської лівиці у Нью-Йорку і приєднався в 1971 році до Соціалістичної партії США. Його перша профспілкова робота — в Об’єднаній федерації вчителів (1972 рік), згодом — у Профспілці текстильників Америки (1974 рік). У 1977 році заснував «The New International Review», щоквартальний журнал теорії та аналізу демократичного соціалізму. Виходив до 1989 року.
1981 року перебрався до Ізраїлю, де став членом кібуцу — своєрідної ферми, де знаряддя й засоби виробництва належать усьому колективу, а рішення ухвалюють загальні збори всіх його членів. «Не плутати із колгоспом!», — зазначив Ерік Лі. Там він доїв корів, доглядав за дітьми та вчився програмувати комп’ютери. Став досвідченим програмістом. Кілька його програм були опубліковані у професійних журналах.
В Ізраїлі прожив 18 років, був активним учасником антивоєнного руху, професійно займався журналістською діяльністю, зокрема як редактор-засновник щоквартального журналу Workers Education (Освіта працівників), який виходив англійською, французькою та іспанською мовами.
У 1998 році переїхав до Лондона. Тісно співпрацює з британськими та міжнародними профспілками. Пише книги, які, за його словами, «не можна вважати академічними історичними, адже за освітою я не історик». Однак вони базуються на глибоких дослідженнях. У Лондоні, «де є національні архіви з величезною кількістю першоджерел», Ерік Лі проживає останні 25 років. Власне, за дослідницьку працю його прийнято до спільноти британських істориків — Королівського історичного товариства. Книгу «Робітничий рух та Інтернет: новий інтернаціоналізм» Ерік Лі написав у 1996 році. В ній він практично запропонував ідею, що лягла в основу проєкту LabourStart, заснованого ним у березні 1996 року з місцезнаходженням з 1998 року у Великобританії.
Інновація у сфері профспілкового руху
— Як народилася ідея поєднати Інтернет і робітничо-профспілковий рух?
— У принципі багато профспілковців, які на той момент користувалися інтернетом і також думали, як ці знання можна застосувати, мали схожі ідеї, — розповідає Ерік Лі. — Складність завжди є в тому, як цінну ідею реалізувати практично. Спочатку я, як традиційний профспілковець, хотів усе тримати під контролем: сам заснував і вів сайт, сам наповнював його новинами. Потім, власне ті люди, з якими я спілкувався, переконали мене дати можливість усім бажаючим профспілковцям долучитися до справи — розміщувати на ресурсі LabourStart інформацію. І я, на щастя, дослухався.
— Такий підхід себе виправдав. Хто були перші кореспонденти?
— Спочатку це були люди географічно розпорошені, але всі приблизно одного віку: чоловіки-профспілковці з Канади, з ПАР, з деяких європейських країн, передусім Нідерландів. І власне, саме через наш сайт вони згодом зустрілися. Спочатку це було 10 дописувачів, на сьогодні у нас понад 1000 кореспондентів, які діляться на сайті інформацією. Працюють, на волонтерських засадах, 90 перекладачів. А тих, які керують LabourStart, регулярно збираються і вирішують різноманітні виконавчі питання, 14.
— Ерік, платформа LabourStart ініціювалася саме як новинна профспілкова агенція. Як виникла ідея використовувати її у профспілкових кампаніях солідарності?
— Ідеї приходили саме в такому порядку. Спочатку задумувався інформаційний ресурс, потім — ідея організації онлайн-кампаній. І виникла вона у зв’язку з тим, що профспілки не дуже вміють проводити масштабні акції в Інтернеті. По суті, ми стали навчати профспілки у різних країнах світу, як їм залучати міжнародну солідарну підтримку через Інтернет, як користуватися для цього таким ресурсом. Сам сайт став майданчиком для організації міжнародних кампаній солідарності, допомагав привернути увагу до проблем і направляти листи підтримки від тисяч людей з усіх сторін світу.
Як зробити резонанс на весь світ
— Розкажіть, для прикладу, про якісь визначні кампанії солідарності.
— За ці роки ми провели сотні кампаній. Профспілковці знають, адже ми живемо в реальному світі, не всі профспілкові акції закінчуються перемогою. Пам’ятною серед переможних є одна з перших кампаній. Готель мережі Hilton у Сіднеї в Австралії закривався на реконструкцію, звільнили персонал, сказали, що згодом будуть набирати, швидше за все, нових людей. І що з профспілкою це обговорювати не будуть. Власне, ця профспілка звернулася до нас сама, зазначаючи, що уже все перепробували і хочуть спробувати нашу нову ідею — онлайн-кампанію.
У 90-ті інтернет був у новинку, більшість тільки починали його освоювати. Керівнику Хілтон профспілковці починають надсилати тисячі листів. Він не може знайти власних листувань у спамі. Тим часом біля Хілтонів по всьому світу профспілками організовуються акції протесту. Ця протестна історія стала вірусною і серед непрофспілковців. Навіть такий визначний діяч, як Джессі Джексон, афроамериканський борець за громадянські права, соратник Мартіна Лютера Кінга, заявив, що прибуде до Сіднею і долучиться до вуличної акції протесту під готелем проти місцевого менеджменту. В Америці прогресивні раввіни у своїх синагогах говорили про це у своїх проповідях. Зовсім різні спільноти людей по всьому світу долучаються до профспілкової акції і починають звертатися до цього австралійського готелю. Кампанія завершилася перемогою, менеджмент сів з профспілкою за стіл переговорів і виконав усі їхні вимоги: набрати людей із колишніх співробітників, а якщо їм потрібна перепідготовка — організувати навчання, також забезпечити належний, як вимагала профспілка, рівень захищеності на робочому місці. По суті, було укладено, як ми сьогодні називаємо, колективний договір.
Запорука успіху — гуртуватися і діяти
— Профспілки з яких країн найактивніше долучаються до кампаній солідарності?
— З огляду на те, що Інтернет надзвичайно англомовний, це, передусім, англомовні країни. У них до того ж є звичка бути солідарними. У Великобританії лейбористська партія була створена профспілками. До речі, зараз щасливий період у зростанні британського робітничого руху, після складних десятиліть профспілкової боротьби. В усіх секторах домагаються підвищення зарплати, і в бюджетній сфері, і в приватній. Британські профспілки дуже активні, на етапі становлення LabourStart саме вони підтримували фінансуванням, стояли біля витоків організації кампаній солідарності. Але й в інших країнах буває стає дуже голосно. Тут необхідно розуміти: немає сенсу звертатися до світової спільноти з проханням допомогти, якщо ви самі нічого не робите. Якщо за вас не виступатимуть люди на місцях, якщо ви самі не плануєте жодних активних дій, то кампанія Labourstart буде неефективна.
— Ваша платформа засновувалася на двох найважливіших ідеях профспілкового руху: солідарності та інтернаціоналізмі. Як ці ідеї працюють сьогодні?
— Коли я написав книгу «Робітничий рух та Інтернет: новий інтернаціоналізм» у 1996 році, власне, її перша частина, взагалі, не про технології, а про історію робітничого руху. І що було почасти моїм здивуванням, це виявити, що століття тому міжнародний робітничий профспілковий рух був більш інтернаціональним і інтернаціоналістичним, ніж сьогодні. Що робітники могли піти на страйк, наприклад, у Швеції, і їм одразу їхні колеги з різних країн надсилали гроші на підтримку їхнього страйкому.
Зараз, з одного боку, світ став більш глобалізований, але водночас, на жаль, профспілкові рухи стали більш роз’єднані, менш солідарні між собою. Хоча сьогодні набагато більше інструментів, щоб згуртовувати людей у різних частинах світу.
От взяти працівників Запорізької атомної електростанції, яка зараз окупована росіянами. Ваша профспілка нині на вістрі, тому що від безпеки на українських атомних електростанціях залежать життя не лише в Україні. Російська агресія піддає загрозі увесь світ, працівники ЗАЕС роблять усе, щоб попередити дуже страшні речі. Але при цьому ваші колеги в іноземних країнах, наприклад, працівники АЕС у США, чи вони настільки борються за своїх українських колег, як вони боролись би за самих себе і колег у своїй країні? Потрібні не просто листи підтримки, хоча і це важливо. Якби профспілки думали глобально, вони відчували б усіх як частину своєї організації, сприймали б одне одного як велику родину. В американських профспілках називають одне одного братами і сестрами. Та профспілки, на жаль, — це не згуртована сім’я.
— Але завдяки LabourStart, кампаніям солідарності профспілки стають «ріднішими».
— Це наша місія — робити профспілки ближчими, щоб було більше міжнародної солідарності. Ще років десять тому середньостатистичний профспілковець у Європі, можливо, не сказав би, наприклад, нічого про Білорусь, там демократія чи диктатура. І значною мірою завдяки нашим кампаніям, які вів LabourStart, підсвічував репресії проти профспілковців, усі тепер розуміють, що там не просто переслідування лідерів профспілок, там відбувається придушення профспілкового руху.
Перемога України — це вимога часу
— Ви вдруге у Києві. Що змінилося за ці роки?
— Уперше я був у Києві за президентства Януковича, ще перед Революцією Гідності. Тоді побачив сонне пасивне місто, байдужість людей до того, чи буде укладено асоціацію з Євросоюзом, чи ні. Ще не відчувалося подиху бурхливого Майдану, здавалося, люди ще сплять.
— Декому снився радянський союз… Тепер прокинулися?
— Тепер усе суттєво змінилося. По-перше, через Майдан, і це очевидно. Але найбільший чинник — це війна. До війни й у світі спитали б Ви якогось члена профспілки, що він знає про Україну, навіть не про першу, помаранчеву революцію, чи про другу, а взагалі будь-яку інформацію, не відповів би. Хотілося б за кращих обставин, але через російську агресію путін зробив Україну скрізь упізнаваною. У світі дізнались, як називаються українські міста. В Україну прибувають численні делегації профспілкової солідарності. Надсилається допомога. Прибувають іноземні волонтери. Усе дуже змінилося у сприйнятті світом України. Солідарність сьогодні з Україною — це вимога часу. І перемога України — це вимога часу. Якщо хтось каже, що нам потрібен мир за будь-яку ціну, я відповім: «Ні. Якщо ти борешся за свободу — ти повинен бути за вільну і неподільну Україну».
***
Наостанок Ерік Лі зазначив: «Важливо, щоб усі профспілковці пам’ятали, що в будь-якій ситуації, коли потрібна міжнародна профспілкова допомога, чи ви хочете поділитися новинами з профспілками з усього світу, ви можете звертатися до LabourStart. Чим тісніший обмін профспілковою інформацією, тим краще для усіх профспілок».
А якщо ви ще не користуєтесь цією платформою, то саме час почати це робити за посиланням www.labourstart.org