Данія: усі стосунки регулюються угодами
Данія: усі стосунки між роботодавцями і працівниками регулюються угодами
«Система колдоговірного регулювання у Данії, моніторинг та виконання. Зміст колдоговору», – такою була назва чергової сесії україно-данського профспілкового проєкту, яка відбулась 18 жовтня. Участь у проєкті беруть представники Профспілки 3F (Данія), Атомпрофспілки та Укрелектропрофспілки (Україна).
Тренер сесії Пер Леман (Данія), який, до речі, був чотири рази в Україні, має більш як 30 років стажу профспілкової роботи у секторі розробки тренінгів та підготовки профспілкових навчальних програм, а тому розповів детально, з цікавими прикладами, про данську модель колективного регулювання.
Навчальна сесія відбулась у форматі «форсованого» діалогу: питання і відповіді. Питань і уточнень у українських профспілковців до колеги з Данії було дуже багато, оскільки колдоговірне регулювання у Данії значно відрізняється від українського, і є одним з найефективнішим у Європі.
Особливість трудового регулювання в Данії – тут немає жодного окремого закону про зайнятість. За словами Пера Лемана, деякі закони лише дотично стосуються сфери праці. У країні 2 900 мільйонів працівників з 5, 5 мільйонів населення. З них більшість зайняті у приватному секторі. Усі стосунки між роботодавцями і працівниками регулюються угодами, індивідуальними або колективними. Усі угоди укладаються відповідно до закону про угоди та контракти, згідно з яким їх зміст не повинен порушувати національного законодавства.
Данські колективні угоди великі, докладні за змістом, містять від 80 до 250 сторінок, національні – до 350-ти. Формуються такі документи у консервативний спосіб – відповідно до усталеної традиційної практики, яка вже склалася у країні. Деякі принципи і розділи не змінюються протягом 60 років! Звичайно, є і нововведення, згідно з вимогою часу. Усі угоди публікуються онлайн, і кожен бажаючий може з ними ознайомитися. Щодо директив ЄС, вони пропонують данським роботодавцям мінімальний комплекс законів, що стосуються працівників, які не охоплені колективними угодами. До речі, самозайнятість у Данії дедалі більше стає «модним трендом» – все більше охочих «працювати на себе». Їх наймають підприємства не як працівників, а як контакторів.
Пер Леман докладно розповів, як колективні угоди в Данії укладаються, поновлюються чи продовжуються і як забезпечуються. Про порушення працівник повідомляє голові профкому, той доносить ситуацію до керівництва. У разі відсутності позитивного рішення – профспілковий лідер вимагає зустрічі на рівні організації роботодавців. Відповідальність роботодавців за невиконання колдоговорів – великі штрафні санкції, які накладає держава. У разі невиконання угод передбачені і страйки, проте, до страйків практично не доходить, що свідчить про те, що система примирення в Данії працює злагоджено.
Остання інстанція у разі вирішення трудового спору – Трудові суди, куди входить певна кількість відповідних міністерств. Функціонують такі суди з 1900 року. Як правило, рішення виноситься на користь працівників. Працівник, який не охоплений колективними угодами, не може скористатися послугами Трудового суду. Це один із засобів стимуляції входження до профспілки. «Працівник може звернутися для вирішення свого питання до звичайного суду. Але тут юристи, по-перше, не зовсім обізнані з трудовим правом. Позивачу потрібен адвокат, доведеться платити великі кошти, й у звичайному суді – величезні черги. Є, щоправда, низка інших примирювальних інституцій. Але результативнішим для працівника є Трудовий суд, де організацію позову, юридичне супроводження й фінансову підтримку бере на себе профспілка», –зазначив Пер.
До речі, у Данії правила обрання голови профкому теж прописані у колективному договорі, і компетенції, і терміни. Деякі угоди передбачають два роки, деякі – 4 роки, інші – вибір голови профорганізації на постійній основі. Так само обирають і профспілкових представників з охорони праці. Дуже часто представники з охорони праці стають згодом головами профкомів.
Ще одна відмінність данського досвіду трудових відносин: нагляд і моніторинг за дотриманням на підприємствах охорони праці – цим займаються профспілки. Є створена державою спеціальна агенція з догляду за трудовим середовищем, але її представники дуже рідко інспектують підприємства, у деяких галузях їх не відвідують зовсім. Разом з тим, зазначає Пер Леман, й у Данії проблем в охороні праці багато, є травматизм, на жаль, є і смертність. Тому профспілки вимагають від держави більш дієвого моніторингу у сфері охорони праці.
Мабуть ніде, в жодній країні світу, не має можливості укладення на одному підприємстві такої кількості колективних угод, як у Данії. Пер Леман розповів, що, залежно від галузі і виконуваних працівниками функцій в одній компанії кількість колдоговорів може сягати до 50! На одному підприємстві різні працівники мають свій окремий такий документ: електрики, водії, кваліфіковані, некваліфіковані, офісні працівники тощо.
Поширюється на всіх працівників колдоговір чи не поширюється – це також визначає угода. Є при цьому деякі спільні у колдоговорах положення: пенсійні заощадження – 15-18 відсотків, тривалість робочого часу (зараз це 37 годин на тиждень), правила повідомлення про звільнення – за 90 днів, відпустка 5 тижнів (у 60-ті роки – це було 2 тижня), вихід на пенсію у 67 років, деякі обов’язкові заходи із забезпечення безпеки і з охорони праці тощо. У колективній угоді визначаються розміри сум, які можуть виплачуватися працівникам окрім зарплати: декретні (до речі, як жінкам, так і чоловікам), догляд за хворою дитиною (повна компенсація), доплата працівнику, якщо один із подружжя помер, доплати у разі травми, доплату за перекваліфікацію тощо. Працівник у Данії, дійсно, відчуває себе захищеним.
Наприкінці зустрічі Пер Леман висловив українським колегам слова підтримки: «Україна залишилася без стін перед ворогом. Але вірю у вас, українці, ви вистоїте. Сподіваюсь знову з вами зустрітися, бережіть себе, але й не припиняйте виконувати завдання профспілок».
Лілія Соколова