Головний напрям діяльності вашої профорганізації?

2020, 39
   

Уряду потрібне державне мислення

30.08.2020

Уряду потрібне державне мислення

У 1973 році Володимир Олександрович Коровкін очолив будівництво Західно-Української АЕС (нині — Рівненська АЕС) і водночас будівництво міста-супутника Кузнецовська (з 2016 року — Вараш). У 1973–2002 роках був генеральним директором відособленого підрозділу «Рівненська атомна електростанція». Олександр Коровкін є єдиним у Європі керівником, який  очолював ядерний об’єкт 29 років поспіль, під керівництвом якого було введено в експлуатацію п’ять (!) атомних енергоблоків України, єдиним, хто відзначений у галузі персональною нагородою міжнародної програми «Earthmaker» (1998) у номінації «За мудрість і далекоглядність політики управління». Володимир Олександрович удостоєний звання «Заслужений енергетик України», численних державних та корпоративних нагород. Своїм баченням проблем і перспектив розвитку енергетики в Україні і атомної генерації зокрема Володимир Олександрович поділився у відеопроєкті #ЯдерніРозмови.

Мав «пропуск-всюдихід»

Я є людиною, яка мала величезний професійний досвід, починаючи з далекого п’ятдесят другого року, не лише в атомній енергетиці, а й досвід роботи в ядерній галузі взагалі. У мене був навіть так званий «пропуск-всюдихід» і я мав можливість ознайомитися з усіма атомними виробництвами. Треба сказати, що на той час усі виробничі підрозділи й інституції, причетні до атомної галузі, були єдиною дружною сім’єю, а очільники галузі були мудрими державниками, їх праця спрямовувалася на безпеку й ефективність, на виправдане здешевлення виробництва.

Зникає таке поняття як державність

Якщо говорити про сьогоднішній стан атомної енергетики, атомні електростанції експлуатуються надійно й безпечно, це і нині економічно вигідне виробництво електроенергії для держави. Однак дуже багато й проблем. Крім відомих, таких як дефіцит фінансування галузі, злиденний тариф для атомників, уже мільярдні борги перед генерацією за відпущену електроенергію, є проблеми на державно-управлінському рівні. На мою думку, і я маю право це стверджувати на підставі прожитих років, професійного досвіду, в керівництві, і не лише в атомній галузі, зникає, не побоюся це сказати, саме поняття «державність». Термін має багато значень. Але, передусім, державність сприяє реалізації одвічного прагнення людського суспільства до цивілізації, до поліпшення життєвих стандартів. А шлях цей, як підтверджує вся історія людства, лежить у пошуку насамперед дешевих джерел енергії. Її вартість позначається на всьому, що нас оточує, закладена в одязі, в продуктах, обладнанні тощо. Це основна складова будь-якої ціни. Якщо вона буде прийнятна для суспільства, то у нас з’являться також гроші на освіту, на оборону, на медицину і на соціальну сферу.

Але що ми бачимо? В Україні вводяться непідйомні тарифи на електроенергію з відновлюваних джерел і застосовуються обмеження на виробництво дешевої атомної енергії. Звичайно, такий підхід позначається негативно на всьому, і на соціальних стандартах галузі також.

Обов’язковою є увага до соціальної сфери

Фахівець атомної енергетики і взагалі енергетики — це не тільки освіта та вміння управляти блочним щитом. Від настрою персоналу, який працює на електростанціях, залежить безпека об’єктів. Обов’язковою, я вважаю, є увага до соціальної сфери. Навіть у важкі тоталітарні часи соціальній сфері приділялася увага. Чому так швидко розвинулася за радянських часів атомна галузь? Тому що там були державники, які розуміли і забезпечували належні умови для працівника, і житлові умови, і соціальні. І сьогодні, навіть щоб утримати персонал, треба розвивати соціальну сферу. Належне ставлення до соціальних питань є невід’ємною частиною безпеки роботи атомної електростанції, безпеки всієї ядерної галузі.

А для цього, передусім, повинна бути нормальна тарифна політика, яка забезпечувала би належні умови роботи і життя. Соціальні проблеми будуть вирішуватися за умови чіткої конкретики. І я це підкреслюю: необхідна конкретна програма, що далі робити з атомною енергетикою і атомною галуззю у цілому. Якщо питання подовження роботи атомних енергоблоків якось ще вирішується, то питання будівництва, де станції будувати, якого типу будувати енергоблоки, — зараз такої конкретики немає. А це свідчить про те, що в українського уряду відсутнє державне мислення.

Про перспективи атомної генерації

Якщо говорити про потреби, то, безумовно, для промисловості і для населення основне питання виживання — це зниження вартості електроенергії. Тож очевидно, що треба розвивати атомну генерацію. Яким шляхом? Зараз висловлюються за будівництво в Україні маломодульних реакторів. Однак треба враховувати, що у будь-якому виробництві мале завжди виходить дорожче від великого. І для малих ядерних енергоблоків будуть потрібні ті самі очисні споруди, обладнання для дезактивації тощо. До того ж ще немає досконалої, чітко визнаної готової технології. Особисто я переконаний, що необхідно розвивати великі енергоблоки. І насамперед звернути увагу на можливість їх регулювання. Вирішувати питання палива, щоб вони витримували змінні навантаження, щоб менше залежати від регулюючих потужностей, гідро- й теплової енергетики. Я переконаний, альтернативи атомній енергетиці не існує, але потрібно віддавати перевагу великим блокам.

Про подовження термінів експлуатації енергоблоків

Нині у світі вже з’явилися нові енергоблоки, розраховані на період експлуатації до 60-ти років. Наші атомні енергоблоки, і не тільки наші, мають обмежений час роботи. Вони були спроєктовані на 30 років. Проте дослідження, які проводилися на наших АЕС, довели, що старіння металу на атомних енергоблоках перебуває у допустимих межах і можливе подовження експлуатації. Просто необхідно постійно моніторити стан незамінних частин, найголовніший з яких — ядерний реактор. Якщо метал у нормі, можна продовжувати термін експлуатації скільки завгодно. Це набагато дешевше, ніж будувати нові енергоблоки. Але всі ми повинні розуміти, що навіть метал не вічний. Тому, однозначно, потрібно, і вже зараз, розпочинати будівництво нових енергоблоків. Для початку — чітко визначитися з майданчиками, де вони будуватимуться.

На жаль, досі немає визначеності, які будувати блоки. Так, це непросте завдання, особливо у нинішній ситуації: треба підготувати техніко-економічне обґрунтування, вивчити думку громадськості. Але я переконаний: пріоритет має надаватися розвитку атомної генерації.

Під час одного із середніх планово-попереджувальних ремонтів на енергоблоці №3 Рівненської АЕС

Про експорт електроенергії

Давайте говорити відверто, вартість електроенергії в цілому в Україні, м’яко кажучи, є більшою, ніж за кордоном. Хоча щодо атомної електроенергії — ціна її набагато дешевша. І її в Україні надлишок, у атомної генерації потенціал величезний. Тому, безумовно, треба займатися питанням видачі електроенергії на сторону, можливості не обмежені.

Про переваги інших енергетичних генерацій

Зараз щосили підтримується в Україні відновлювана енергетика, ухвалено цілу купу відповідних законів. Це, можна сказати, є головний наш енергетичний тренд. На сьогодні усі преференції їм. На мою думку, питанням розвитку в Україні відновлюваної енергетики потрібно займатися, але в дуже обмеженому аспекті, з тим, щоб домогтися зниження вартості вироблення цієї енергії. Багато хто киває на досвід Німеччини, інших держав, але і там вона не з дешевих. Та ще й примхливіша у частині регулювання потужностей, ніж атомна енергетика. Сонце зникає, вітер закінчується… Також не треба забувати про вартість будівництва й утилізації у цій галузі. Але головне, що треба взяти до уваги, Україна — не Сахара, ми забираємо під сонячні батареї родючі українські землі, основне багатство нашої країни. Тому я вважаю, розвитком у нас цієї галузі потрібно займатися, але в дуже обмеженій кількості. І передусім добитися показників, які у вартісному значенні можуть конкурувати. Теплову енергетику також необхідно підтримувати, але займатися питанням обмеження викидів, мінімізувати їх вплив на навколишнє середовище.

Газета «Атомник України» №33 (1028) від 20 серпня 2020 року

 

 

 

 

Читайте також:

30.08.2020
Уряду потрібне державне мислення
Уряду потрібне державне мислення
Своїм баченням проблем і перспектив розвитку енергетики в Україні і атомної генерації зокрема Володимир Олександрович поділився у відеопроєкті #ЯдерніРозмови....
26.08.2020
У Східницю, до «української Швейцарії»
У Східницю, до «української Швейцарії»
У цьогорічний оздоровчий сезон через пандемію короновірусу дещо змінився графік роботи «ДіАнни». Лікувально-оздоровчий комплекс відновив свою діяльність з 1...
29.07.2020
Законопроект порушує права працівників
Законопроект порушує права працівників
Нещодавно комітет Верховної Ради з питань соціальної політики схвалив до прийняття законопроект № 2681, який, на думку законодавця, покликаний...
27.07.2020
Дистанційна робота - переломний момент?
Дистанційна робота - переломний момент?
Пандемія призвела до сплеску віддаленої роботи. Для забезпечення індивідуальної автономії необхідно колективно-договірне регулювання, а не контроль ізоляції, вважають міжнародні...
останні публікації
01.10.2020
Підписано угоду між Енергоатомом та Westinghouse
За участі Президента України Володимира Зеленського підписано угоду між ДП «НАЕК «Енергоатом» та компанією Westinghouse про постачання ядерного палива...
30.09.2020
Делегація ЮУАЕС на Форумі Атомпрофспілки
Делегація Южно-Української АЕС взяла активну участь у роботі Форуму Атомпрофспілки, який проходив з 18 по 23 вересня. Представники підприємств...
25.09.2020
Як захистити профспілку від директора?
Це питання впродовж року турбує трудовий колектив Національного природного парку «Північне Поділля». Ця природоохоронна установа в лютому 2020 року...
28.09.2020
На РАЕС стартувала «Школа профспілкового активу»
За ініціативою первинної профспілкової організації (ППО) Рівненської АЕС та за підтримки адміністрації підприємства для атомників РАЕС, членів Атомпрофспілки, стартував...
29.09.2020
Куди зникло ДП «СхідГЗК»?
Народний депутат України Сергій Нагорняк, керуючись своїм депутатським правом, направив Прем’єр-міністру України Денису Шмигалю депутатське звернення, в якому вимагає...