Рік тому організація молоді ППО ЧАЕС зініціювала та організувала один експериментальний проєкт — тренінг з протидії професійному вигоранню. Як виявилося згодом, ця тема дуже актуальна для багатьох молодих людей. Це й не дивно, адже робота на такому серйозному режимному об’єкті потребує певної психологічної стійкості.
Як навчитися допомагати собі?
Вагомими чинниками негативного психологічного впливу на молодих працівників, що можуть сприяти професійному вигоранню, є війна та вахтовий метод роботи, необхідність тривалий час перебувати у Зоні відчуження, далеко від дому та сім’ї. Крім того, в межах підприємства буває складно змінити роботу, адже керівники часом не бажають відпускати підлеглих на нові робочі місця через специфіку роботи та складність підготовки на певні посади. Тож здолати професійне вигорання зміною роботи — не вихід, важливо навчитися допомагати собі вийти з цього стану іншими шляхами, без шкоди для виробничого процесу.
Так, вигорання знижує продуктивність і загалом погано впливає на якість життя. Попрацювати з цією складною темою разом з молоддю погодилися фахівці Центру життєстійкості м. Славутич. Так профспілковою молоддю ЧАЕС була започаткована серія психологічних безкоштовних тренінгів спільно з Центром. Про що ще говорили на наступних зустрічах і як це допомогло учасникам тренінгів у житті — розповідаємо далі.
Знаходити точки опори і чути себе
Позаду вже 12 тренінгів, і варто сказати, що теми для кожної нової зустрічі учасники обирали самі. Чому так? Бо кожного разу в процесі обговорень певної теми народжувалась ідея для наступної. Можливо, не всім відомо, що зустрічі з психологом насправді — це не про терапію, а про саморозвиток і самовдосконалення, турботу про себе й уміння чути себе. Тобто про підтримку ментального здоров’я, яка зараз, у часи війни, актуальна як ніколи. Тож говорили про зменшення тривожності, стресостійкість, комунікацію в конфлікті, ефективне відстоювання особистих меж, емоційні компетентність і саморегуляцію та навіть про прокрастинацію — звичку відкладати все на потім.
Восени та взимку зустрічі нерідко відбувалися без світла, в умовах блекауту, але це не було перешкодою для учасників. Кожен тренінг починався з теоретичної частини і обов’язково мав багато роздаткового матеріалу та практичні завдання: роботу з метафоричними картами, тести, анкети, арттерапію тощо. Учасники не приховували — зустрічі в колі однодумців позитивно впливають на їхнє життя, допомагають почуватися впевненіше, знаходити точки опори в часи нестабільності зовнішнього світу. Більше про це — у відгуках.
Про розуміння, усвідомлення та рівновагу
Василь Брехов:
Після тренінгів я почав використовувати в повсякденному житті прийоми зі зниження тривожності, майже не задумуючись. Цю тему ми опрацьовували давно, на одній із перших зустрічей. Тепер я вже по-іншому сприймаю розуміння себе і своїх почуттів, бажань і небажань, особливостей поведінки і взаємодії з іншими людьми.
Постійна практика відкривання власних думок людям, які пообіцяли їх приймати і не засуджувати, зміцнила мою віру в себе і в свої погляди. Те, про що раніше я так чи інакше дізнавався з тематики тренінгів, наразі не тільки відкрито для обговорення під час зустрічей, а й може підтверджуватися або спростовуватися наявністю чужого досвіду. Тренінги дарують мені відчуття належності до спільноти, можливість відчути себе її діючою живою частиною. Зрештою, просте проведення часу в атмосфері безпечних людей дає можливість відпочити від постійного режиму захисту і перемкнутися.
Звісно, участь у тренінгах не зробила моє життя легшим, але я впевнений, що відчуваю себе сильнішим, щоб упоратися з його викликами.
Ірина Мельник:
Завдяки нашим тренінгам я позбулася деяких тригерів, що не давали мені рухатися вперед. Змінила місце роботи, почала твердо казати «ні», перестала спілкуватися з деякими токсичними людьми. Навчилася боротися зі страхами, панікою.
А ще тренінги — це чудово проведений час із класними людьми! З радістю ходитиму й надалі.
Василіса Брехова:
Завдяки зустрічам у Центрі життєстійкості я змогла дуже плавно і комфортно соціалізуватися, перестати боятися спілкування з людьми і пробувати щось нове. Як наслідок я знайшла нову професію після тривалого безробіття. А потім навіть не побоялася змінити це місце роботи на інше (в цій само сфері) через те, що мене щось не влаштовувало. В цілому я стала впевненою в собі, зрозуміла, що довкола мене багато людей зіштовхуються зі схожими життєвими ситуаціями. Учасники дають приклад, як справлялися вони, а разом із психологом ми аналізуємо та доповнюємо цей досвід практичними навичками. Зокрема, саме підтримка та розуміння нашої затишної та безпечної соціальної групи дала мені прозріння, що більшість страхів у нас в голові, і їх можливо побороти. Я все частіше усвідомлено дію в моменти тривоги (дихальні вправи та фізичне «заземлення» — це знахідка). І все це було б неможливим без досвіду, пережитого разом з учасниками тренінгів!
Найціннішим є те, що на тренінгах я завжди відчуваю себе у безпеці. Це safe place, куди хочеться повертатися знову й знову. Тож дуже вдячна нашим зустрічам і кожному з учасників і тренерів!
Вікторія Старинщак:
Тренінги, які проводять фахівці Центру життєстійкості м. Славутич, є надзвичайно корисними та актуальними! Вони допомагають краще зрозуміти власний емоційний стан, правильно розставити пріоритети і знайти внутрішні ресурси для подолання складних життєвих ситуацій. Особливо цінними для нас стали заняття, присвячені запобіганню емоційному вигоранню та збереженню ментального здоров’я. Важливо й те, що фахівці Центру враховують наші потреби та можливості, підлаштовують формат і час зустрічей, завжди готові почути, підтримати та допомогти проаналізувати ситуацію. Спілкуючись із представниками інших громад, я ще раз переконалася, що наш Центр — один із найкращих! Ми щиро вдячні його команді за професійність, людяність, турботу та можливість відвідувати такі важливі й потрібні заходи. Запрошую всіх стежити за нашими анонсами і приходити на майбутні тренінги.
Крім учасників тренінгів, своїми враженнями про роботу з молоддю поділилася психолог Центру життєстійкості Наталія Єзан:
Працювати з молоддю ЧАЕС мені дуже легко й цікаво. Я отримую неймовірне задоволення від наших зустрічей, бо це дуже жива, відкрита й мотивована група. Люди приходять не просто послухати психолога — їм цікаво розбиратися в собі, краще розуміти свої емоції, реакції, відчуття, помічати, що саме їх зачіпає і як можна по-іншому реагувати у складних чи напружених ситуаціях. Я дуже ціную їхню включеність, довіру, готовність пробувати, досліджувати себе, говорити про важливе й ділитися своїми думками та переживаннями.
Ми почали з тренінгу емоційної компетентності й продовжуємо працювати в цьому напрямі, використовуючи різні формати, зокрема арттерапію. Цінно, що учасники пробують ці знання й техніки у своєму житті, починають краще розуміти себе, свої реакції, по-іншому будувати спілкування з близькими.
Саме в цьому і бачу сенс роботи Центру — створювати простір, куди людина може прийти не лише тоді, коли їй дуже важко, а й тоді, коли хоче краще зрозуміти себе, навчитися справлятися з напругою, знаходити власні опори й ставати стійкішою у повсякденному житті. Приємно, що на зустрічі учасники приходять парами: можна не лише більше дізнаватися про себе, а й краще чути та розуміти людину поруч, а потім переносити це у свої стосунки.
Група надихає своєю цікавістю, відкритістю і бажанням рухатися далі. Тому й тем для майбутніх зустрічей бачу багато: стосунки, особисті кордони, конфлікти, саморегуляція, внутрішні ресурси, життєстійкість. Але найважливіше для мене — й надалі чути самих учасників та говорити про те, що саме зараз відгукується їм і потрібне в їхньому житті.
Світлана КОЛИНЬКО