Ситуація: підприємство отримало інформацію, що їхній працівник, який проходить військову службу і за яким це підприємство зберігає робоче місце, самовільно залишив військову частину і з цього приводу щодо нього відкрито кримінальне провадження. Чи має право роботодавець звільнити такого працівника?
Насправді такі ситуації трапляються. Роботодавці ініціюють звільнення таких працівників згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (прогул без поважних причин). Мотивують це тим, що законодавство зобов’язує їх зберігати робоче місце за працівником на час виконання ним державних або громадських обов’язків, чим є військова служба. Оскільки вони самовільно залишили військову частину і військову службу вже не несуть, вони повинні були повернутися до роботи.
Проте з такими висновками роботодавців не можна погодитися з огляду на таке:
Самовільне залишення військової частини є кримінальним правопорушенням, однак цей сам лише факт СЗЧ не позбавляє особу статусу військовослужбовця і навіть вже не призводить до призупинення військової служби, як це було донедавна. Проте в цій ситуації потрібно мислити категоріями «роботодавець — найманий працівник» і розглядати саме ці правовідносини, які регулюються Кодексом законів про працю України.
Найперше, про що варто замислитися роботодавцю, як у такому разі він би оформив повернення працівника до роботи документально? Оскільки накази про увільнення мобілізованих працівників видаються «на період проходження військової служби», для того, щоб працівник зміг приступити до роботи, він має підтвердити, що вже не є чинним військовослужбовцем. Підтвердженням є наказ про звільнення з військової служби або військово-обліковий документ з відповідним записом. Понад те, звільнений зі служби працівник зобов’язаний спочатку стати на військовий облік в ТЦКтаСП за місцем проживання, а лише після того повернутися до роботи.
Тобто роботодавець не зміг би допустити цього працівника до роботи, навіть якби він виявив таке бажання. Відповідно, і про прогул у такій ситуації не може бути й мови.
КЗпП України в ст. 119 встановлює гарантії для працівників, які увільнені від роботи через призов на військову службу через мобілізацію. Ця ж стаття встановлює і межі цих гарантій. За мобілізованими працівниками зберігають місце роботи та посаду на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення зі служби. Гарантії не поширюються на осіб, які визнані винними у вчиненні кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби (військових кримінальних правопорушень) під час особливого періоду, і вирок стосовно яких набрав законної сили.
Тобто, якщо підприємство не має «на руках» доказів того, що увільнений працівник звільнений з військової служби або ж що його визнано винним у вчиненні військового кримінального правопорушення і вирок набрав законної сили, юридичних підстав для звільнення за прогул немає. Таке звільнення буде незаконним.
Варто зазначити, що звільнення мобілізованого працівника за його ініціативою (за власним бажанням чи за угодою сторін) не заборонено.
Оксана МІХНОВЕЦЬ, юристка Атомпрофспілки