Олександр Березка, пенсіонер уранового комбінату, який продовжує брати участь у роботі Східної об’єднаної організації Атомпрофспілки, долучається до кожного із шахових змагань відтоді, як спілчани започаткували традицію проведення спартакіад. Йому цікава кожна партія, яка ще не була ним зіграна. А також — цікава кожна місцина в Україні, де раніше не довелося побувати.
Олександре, розкажіть, будь ласка, коли ви почали цікавитися грою в шахи?
Любов до цього виду інтелектуального спорту в мене з дитинства. Колись батько роз’яснив мені правила гри — і попри те, що поруч не було гуртків, де можна було б займатися всерйоз, я дуже полюбив цю гру. Там, де не вистачало особистого наставництва, допоміжною стала самоосвіта. У старших класах я значну увагу приділяв книжкам з шахової аналітики, почав брати участь у змаганнях.
Наскільки масштабними були турніри, до яких ви долучалися?
По-різному: це були змагання на комбінаті, міські змагання, а також шахові фестивалі, зокрема великі щорічні зльоти шахістів в Одесі. Брав участь у першості Дніпропетровської області, посів у цих змаганнях третє місце.
Ви брали участь у всіх спартакіадах, які організовувала Атомпрофспілка?
Так, розпочинаючи з 1993 року. Щоразу граю в шахи, тільки одного разу зіграв іще у шашки. Зазвичай виступав за першою дошкою (ця прерогатива належить найсильнішому гравцеві команди — прим. ред.), посідав перші-другі місця.
Наскільки з часом змінювалася атмосфера у шахових змаганнях?
Раніше команди об’єднували більшу кількість учасників, грали ми дуже завзято — йшли виборювати першість «стінка на стінку»! Зараз акцент більше змістився на індивідуальні партії. Згадуючи всю історію спартакіад, мені важко виділити окремі моменти, як особливо пам’ятні, адже по-своєму цікавою була кожна гра.
Чи можете виокремити найбільш сильних суперників?
Їх завжди було вдосталь. Останнім часом дуже зміцнила свої позиції команда Запорізької атомної станції. Вони — практично поза конкуренцією!
Що найбільше приваблює вас у шаховій грі? І чи застосовували ви навички, здобуті завдяки своєму хобі, у житті?
Шахи — це передусім логіка. Щодо її застосування в роботі, то на комбінаті я працював в охороні, а там більше потрібна уважність, ніж побудова логічних зв’язків. Але коли йшлося про життєві ситуації, в яких небхідно прорахувати наслідки тих чи інших дій — то я не виключаю того, що звичка до ретельного прорахунку, напрацьована завдяки шаховій грі, допомагає мені ухвалювати правильні рішення.
Окрім шахів, чи є у вас іще якісь захоплення?
Я дуже люблю подорожувати Україною. Намагаюся виїжджати кудись раз, а як пощастить — то й двічі у квартал. Планую подорожі самостійно, або ж шукаю попутників, зацікавлених у тім, щоб відвідати ту чи іншу локацію.
Чи є у вас якісь улюблені місця?
Колись, до вторгнення росіян, я найбільше любив морський відпочинок у Криму або на Азовському морі. Сьогодні прагну потрапити до будь-якої місцини, де раніше ще не судилося побувати. Люблю їздити до Одеси. Мені дуже сподобалося в Івано-Франківську — там вразив парк ім. Т. Шевченка, гордість франківців — міське озеро, історичний центр. Найбільше з українських міст мені до вподоби Київ. Його серце — це Майдан Незалежності, але поза цим у величезному місті є дуже багато всього цікавого, що можна досліджувати раз за разом, дуже довго, із кожною подорожжю відкриваючи для себе щось нове.
Куди хотілося б поїхати іще?
Було б чудово побувати на Закарпатті — я бачив цей регіон лише мигцем, проїжджаючи потягом. А мені хотілося б роздивитися всі принади цього краю з унікальною природою і багатою культурною спадщиною.
***
Щиро бажаємо здійснення мрій, нових спортивних досягнень, і звісно ж — мирного неба!