Увесь трудовий шлях Євгена Мітченка пов’язаний з ПАЕС. 16 років тому його, одного із найкращих випускників ліцею, одразу запросили на станцію. Тут молодий спеціаліст від посади електрослюсаря піднявся кар’єрними сходинками до інженера-електроніка. Сьогодні Євген суміщає основну роботу з профспілковою діяльністю: очолює молодіжну організацію, яка об’єднує 1700 молодих працівників станції і соціальних об’єктів.
Євгене, як давно ти приєднався до профспілки?
Одразу як прийшов на роботу. Тоді зарахування до профспілкової організації відбувалося автоматично. Сьогодні люди мають вибір. Підхід змінився: без розповідей про діяльність організації і роз’яснень щодо переваг членства ніхто не поспішатиме до профспілки. Але в цьому є й велика перевага — працівники свідомо долучаються до профспілкового руху і чітко знають, для чого це роблять.
Тобто треба цінувати саме усвідомлене членство?
Формальна приналежність до організації не дає поштовху до розвитку. Можу судити по собі. Я з дитинства багато чув про профспілкову роботу: пам’ятаю збори голів первинок, що відбувалися в літньому таборі, де я відпочивав; мій батько був активним спілчанином організації, яка об’єднувала працівників соціальних об’єктів. Але я долучився до профактиву не одразу.
У цеху теплової автоматики та вимірювань, коли я тільки прийшов, головою цехового комітету був Валерій Макану. Здавалося, бери та вчись у лідера всіх нюансів профспілкової діяльності! Але Валерій Юхимович, провідний інженер, став для мене безцінним наставником саме у професійному плані.
Профспілкова робота мене не цікавила, участь у конференціях я брав спочатку для проформи.
Що змінило ставлення до профспілкової діяльності?
Молодіжні заходи — ось це був драйв і новизна! Я захоплювався діяльністю Клубу веселих і кмітливих та мріяв потрапити у команду КВК. Взявши участь у засіданнях молодіжної організації, де планувалися різноманітні івенти, я подумав: це по-справжньому цікаво! Це зараз я розумію важливість усіх аспектів роботи профспілки, а тоді мене вабила саме «молодіжка».
Як ти увійшов до кола найактивніших учасників організації?
У 2017 році на посаду голови молодіжного крила балотувався Михайло Костюченко, і він запропонував у разі його обрання увійти до Ради організації молоді. Я погодився, бо довіряв Михайлові; так само, я був вдячний за те, що він довіряє мені. Я відчув: якщо вже отримав довіру «авансом», то маю обов’язково її виправдати і викластися на повну. Мені загалом властивий максималізм, навіть психологи звернули увагу на те, що це одна із визначальних рис мого характеру.
І робота закипіла. Ми добре роззнайомилися з іншими представниками молоді ПАЕС під час поїздки до Києва на загальні збори Організації молоді Атомпрофспілки, і відтоді завжди діяли як єдина команда.
Я дуже багато навчався, докладав багато зусиль, щоб у всьому розібратися. На мою думку, соціально орієнтована робота потребує навіть більших знань та навичок, ніж суто професійна діяльність. Принаймні мені особисто було набагато простіше обійняти посаду інженера, ніж опанувати всі тонкощі організаційної роботи. Але в профспілці і є свій особливий вайб, настільки потужний, що полишати цю справу не хочеться нізащо!
Чи достатнім був профспілковий досвід на момент обрання очільником молодіжної організації?
Михайло Костюченко протягом попередніх років ретельно знайомив мене з усіма аспектами, але все ж таки на початку мені було дуже складно. Протягом перших років я намагався брати основну відповідальність на себе, ніяк не міг змусити себе делегувати повноваження. Навіть тоді, коли доручав комусь організаційну складову, продовжував тримати під контролем фінансову звітність. Бо ж сам колись набив на лобі кілька шишок, і хотів вберегти від цього інших.
Ситуація ускладнювалася й тим, що обрання відбулося напередодні повномасштабного вторгнення. Чи продовжувала діяльність «молодіжка»?
Так. Тоді кожен із нас став думати про те, де він може принести максимальну користь. Ми зі спілчанами та іншими активістами брали участь у побудові барикад, аби боронити місто — здавалося, що там такого, поскладати мішки з піском! Але спини ми тоді позривали…
Надалі активно працювали над передачею гуманітарної допомоги. Збиралися, щоб проводити заходи патріотичного спрямування та спробувати вплинути на міжнародну спільноту — зокрема записували відеоролики для МАГАТЕ, щоб переконати закрити небо над станцією та нашою країною загалом.
Коли стало зрозумілим, що війна набуває затяжного характеру, що стало пріоритетом?
Допомога ЗСУ. Майже всі заходи ми проводимо, щоб підтримати армію. Якби не наші захисники, у нас не було б майбутнього.
І це майбутнє треба вибудовувати зараз: наші активності спрямовані на те, щоб молодь мала простір для реалізації свого потенціалу та професійного зростання.
Зараз ми бачимо необхідність у тому, щоб відновити роботу представників організації молоді при цехових комітетах. Докладаємо зусиль до залучення до наших рядів нових членів. Із конкретики: наразі я працюю над створенням буклетів для новачків, де будуть чітко викладені переваги і завдання «молодіжки».
Як би ти охарактеризував команду, з якою працюєш?
На момент мого обрання Рада молоді повністю оновилася — хтось із попередніх активістів вийшов з організації через вік, хтось змінив пріоритети… І ось, озираючись на роботу колективу каденції 2022-2027 років, я можу підсумувати: це команда людей, які максимально віддані своїй справі. В ній кожен профспілковець є ефективним на своєму місці. Як я вже казав, на початку намагався усе контролювати особисто, але з часом переконався, що можу повністю довіряти своїм колегам.
Їх вирізняє надзвичайна організованість — і надзвичайна активність.
Так, наприклад, наприкінці роботи попереднього складу Ради молоді засідання відбувалися вже по накатаній, «в один мікрофон»: голова доповідав, і всі питання швиденько узгоджувалися. Мені здавалося, що так може статися і з нинішнім складом. Але ні! Кожна наша зустріч перетворюється на жваву дискусію. Спілчани щоразу ретельно зважують, у чому плюси, а в чому мінуси тих чи інших рішень, вносять безліч пропозицій і повсякчас шукають шляхів до того, щоб зробити роботу молодіжної організації ще більш ефективною. І це кайфово!
Яким ти бачиш майбутнє молодіжного крила?
І в нас, і на інших майданчиках ми повинні показати, що те, чим ми займаємося — це не просто навчання заради навчання і не просто спілкування заради спілкування. Наші завдання мають глобальний характер. Це розвиток працівників, які будуть найкращими професіоналами своєї галузі і справжніми представниками у профспілковій роботі.
