25 квітня у столичному комплексі «Торонто-Київ» відкрилася художньо-технологічна виставка «Чорнобиль. 40 років потому. Історія, яка зобов’язує». Але окремою подією стала фотовиставка «Чорнобиль: жіноча доля» та церемонія WiN Award-2026, де відзначали жінок атомної галузі. Цей захід зібрав представників енергетичної галузі, міжнародних партнерів, науковців і медіа. Але головне — людей, для яких Чорнобиль не лише історія, а досвід, що формує сьогодення. Тож події розгорталися не як офіційний захід, а як емоційний маршрут крізь час.
Маршрут крізь три виміри часу
Виставковий простір розгорнули як символічну подорож — від трагедії до відповідальності й далі до майбутнього. Три зали — три стани світла: минуле, теперішнє і майбутнє.
У першій залі «Світло, що не згасло» ви опиняєтесь у Прип’яті, серед артефактів ЧАЕС і речей, які зберегли сліди катастрофи. Тут і роботи-ліквідатори, і фрагменти станції, і світлини, що фіксують долі людей. Саме тут розгорнулася і фотовиставка «Чорнобиль: жіноча доля», яка стала емоційним центром події.
Друга зала «Світло, що працює» показує те, що зазвичай залишається поза кадром: щоденну роботу фахівців, які забезпечують ядерну та радіаційну безпеку. Від історії об’єкта «Укриття» до сучасних рішень і міжнародної співпраці.
Третя зала «Світло майбутнього» звучить як питання: що далі? Тут технології, робототехніка, сценарії змін радіаційного фону до 2086 року і головне — усвідомлення, що майбутнє залежить від уроків, які людство готове засвоїти.
Жіночі голоси атомної енергетики
«Чорнобиль — це не тільки про минуле. Це про щоденну відповідальність», — цей сенс звучить у виступі Надії Мудрик-Мочалової, начальниці сектору забезпечення відвідування Зони відчуження ДСП «ЦППРВ». Вона одна з тих, хто працює із Зоною відчуження не як із символом, а як з реальністю. Адже вона безпосередньо залучена до організації доступу і контролю перебування в зоні, що потребує щоденної роботи з ризиками та системами безпеки. І саме вона готувала цю фотовиставку, організовувала спілкування з жінками, їхні фотосесії, групову поїздку в Прип’ять.
Тож у її виступі, присвяченому жінкам ЧАЕС, у її словах не було дистанції між «тоді» і «зараз». Вона говорила про Чорнобиль як про процес, що триває: з власними правилами, обмеженнями і постійним контролем. Вона змінила сприйняття самої виставки — експозиція стала продовженням роботи, яка не завершена.
Під час виступу була тиша без звичного шелесту телефонів. А після — багато емоцій у залі, багато теплих слів подяки і поваги.
Гордість, яка має ім’я
Окремим акцентом події стало вшанування жінок у ядерній галузі. У межах виставки відбулася церемонія нагородження WiN Award, яка поєднала символічне і практичне: пам’ять про минуле і визнання тих, хто сьогодні формує безпечну енергетику. Адже енергетика — це не лише технології, а й люди, і дедалі більше — жінки, які формують обличчя галузі.
У контексті Чорнобиля жіночі історії звучать особливо — як історії витривалості, невидимої праці та професійної відповідальності. Від ліквідаторок і науковиць до сучасних менеджерок і інженерок — їхній внесок довго залишався в тіні, але сьогодні став частиною публічності.
Серед тих, хто долучився до відзначення, був помічник Голови Атомпрофспілки Павло Олещук. У своїй короткій промові він наголосив на важливості ролі жінок в атомній енергетиці та необхідності послідовного впровадження принципів гендерної рівності в галузі. Він також долучився до церемонії нагородження номінанток — як один із тих, хто відзначав їхній внесок у розвиток галузі.
Вітаємо наших лауреаток!
1. Лідерка атомної галузі України — Тетяна Амосова, філія ВП «Атомпроектінжиніринг» АТ «НАЕК «Енергоатом»;
2. Лідерка просування гендерної рівності — Наталія Виноградова, ДСП «Об’єднання «Радон»;
3. Захисниця ядерної та радіаційної безпеки — Віта Шпіллер, ТОВ «Енергобезпека груп» (Energy Safety Group);
4. Лідерка у сфері фізичного захисту — Тетяна Бичкова, філія ВП «ХАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом»;
5. Жінка-інноваторка атомної енергетики — Ірина Романенко, Інститут проблем безпеки АЕС НАН України;
6. Науковиця року в ядерній галузі — Олена Юрченко, ДАЗВ;
7. Лідерка міжнародної співпраці — Ксенія Костюченко, ДСП «ЦППРВ»;
8. Комунікаційна лідерка атомної галузі — Олена Вторая, філія ВП «ПАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом»;
9. Освітянка ядерної галузі — Тетяна Римар, національний університет «Львівська політехніка»;
10. Наставниця молодих фахівців — Наталя Остра, Вінницький національний технічний університет.
11. Жінка технічної професії року — Ірина Кондратенко, ДСП «Чорнобильська АЕС»;
12. Жінка робітничої професії атомної галузі — Надія Мазур, ДП «УДВП ІЗОТОП»;
13. Професіоналка поводження з радіоактивними відходами — Марина Шевченко, ДСП «Об’єднання «Радон»;
14. Стійкість та відданість галузі — Ірина Звєрєва, ДСП «Об’єднання «Радон»;
15. Спеціальна відзнака «ЗАЕС — сила та мужність» — Олена Прокопенко, філія ВП «ЗАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом».
Вони є символом стійкості жінок атомної галузі, які навіть у надзвичайно складних умовах залишаються відданими своїй професії.
