Сьогодні небезпеку для станції, що перебуває в процесі виведення з експлуатації, становлять не лише наслідки аварії і не лише варварські атаки сусіда-терориста. Через низький рівень зарплат на стратегічному об’єкті залишається дедалі менше фахівців. Важелів, які утримували б персонал, стає все менше — наголошує Голова ППО ЧАЕС Богдан Сердюк.
Загальновідомо, що Чорнобильська АЕС після аварії 1986 року ціною зусиль ліквідаторів та персоналу відновила свою роботу. Загальний обсяг виробленої електроенергії за період 1986–2000 років становив понад 158 млрд кВт/год. Тобто, незважаючи на зупинку 4-го енергоблоку, цей показник був вищим, ніж за аналогічний період до аварії (1977–1986 рр. — 150,2 млрд кВт/год).
Однак наприкінці 1995 року під тиском міжнародного співтовариства Україна та країни «Великої сімки» підписали Меморандум щодо закриття Чорнобильської АЕС. У його рамках для задоволення потреб України в електроенергії передбачалося за рахунок кредитних коштів завершити будівництво 2-го енергоблоку Хмельницької АЕС, 4-го енергоблоку Рівненської АЕС, здійснити реконструкцію теплових та гідроелектростанцій, а також реалізувати гідроакумулюючі проєкти.
На момент офіційної зупинки станції 15 грудня 2000 року на ВП «ЧАЕС» працювало близько 9 000 працівників, які мали досить пристойну заробітну плату.
В умовах бюджетного фінансування
На сьогодні штатна чисельність ДСП ЧАЕС є приблизно вчетверо меншою. Серед проблем, з якими стикаються працівники, на перший план вийшов рівень заробітних плат, випередивши питання вахтового методу роботи, складнощі логістики та інші труднощі.
25-річний досвід роботи підприємства в умовах бюджетного фінансування продемонстрував неспроможність держави повною мірою виконувати гарантії, встановлені Законом України «Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого 4-го енергоблоку цієї АЕС на екологічно безпечну систему».
Зокрема, йдеться про забезпечення рівня заробітної плати не нижчого за середню зарплату працівників відповідних професій і посад на діючих атомних електростанціях України.
ДСП ЧАЕС поступово програє конкуренцію за працівників не лише в галузі, а й на регіональному ринку праці. Наприклад, касир робочої їдальні на ЧАЕС отримує «на руки» близько 16–17 тис. грн з урахуванням доплат за роботу в Зоні відчуження та надбавки за вахтовий метод роботи. Водночас вакансія касира магазину АТБ у сусідньому Чернігові передбачає приблизно ті самі 16500 грн.
Реалії воєнного часу
Практика щорічного залучення додаткового фінансування для підприємств Зони відчуження з метою уникнення скорочення штату або простою раніше давала певні результати. Нині, в умовах дефіциту державного бюджету країни, яка перебуває у стані війни, дедалі частіше постає питання додаткового скорочення фінансування.
Варто зауважити, що до початку повномасштабного вторгнення рф ППО ЧАЕС регулярно організовувала акції протесту та пікети урядових установ з метою привернення уваги до проблеми неналежного фінансування підприємства. Останній такий захід планувався спільно з ЧООП під стінами Міністерства фінансів та Міністерства захисту довкілля у листопаді 2021 року. На щастя, тоді вдалося врегулювати ситуацію шляхом тристоронніх переговорів. У нинішніх умовах проведення колективних дій є неможливим, що має свої наслідки.
Не допустити колапсу
Для більшості працівників вагомими причинами залишатися на роботі в ДСП ЧАЕС є бронювання, пільговий пенсійний стаж або звичне місце роботи. Водночас кількість фахівців, яких ці фактори вже не утримують, поступово зростає. Перед підприємством постає перспектива тотального дефіциту кадрів, що становить загрозу для ядерного об’єкта.
Відтак профком ППО ЧАЕС підтримує ініціативу генерального директора щодо нагальної необхідності кардинального вирішення проблеми фінансування ДСП ЧАЕС — або шляхом повернення станції до складу НАЕК «Енергоатом», або принаймні через забезпечення фінансування з фонду зняття з експлуатації АЕС на напрями, пов’язані зі зняттям з експлуатації ядерних установок.
