З найтеплішими побажаннями і зі словами вдячності до нинішніх працівників атомної галузі звертається Володимир Петрович Кобчик, лідер «Товариства ветеранів-інвалідів ліквідації аварії на ЧАЕС», першої профспілкової організації, яка стала на захист прав героїв, котрі усували наслідки Чорнобильської катастрофи.
Піонери галузі
Атомну енергетику в Україні започаткували саме чорнобильці, адже ця станція була першою серед побудованих на нашій території. Жахлива катастрофа, яка відбулася на ній, вразила весь світ. Тоді дуже голосно почали лунати думки про необхідність повної відмови від ядерної енергетики та заборони на будівництво нових станцій. Але спеціалісти, у тому числі й ЧАЕСівці, які на собі відчули страшні наслідки аварії, які понесли колосальні втрати, усе-таки розуміли, що майбутнє — за мирним атомом, і змогли відстояти цей напрям розвитку енергетики.
Оплот стійкості
Сьогодні ми переконуємося в тому, що це була правильна стратегія. До того як почалася повномасштабна війна, люди звично і без обмежень користувалися безліччю електроприладів, навіть не замислюючись про те, яку велику роль у забезпеченні такого комфорту відігравали атомні станції. Зараз, після того як було знищено багато енергооб’єктів, наші станції стали головним гарантом енергетичної стійкості. Здебільшого завдяки їм ми хоч якось можемо підтримувати електропостачання в країні. Атомники України високо тримають прапор, і я захоплююся їхньою мужністю! А ті корупційні скандали, до яких були причетні деякі з керівників, у жодному разі не повинні кидати тінь на трудові колективи, які будували станції і продовжують їх експлуатувати.
Переконаний, що атомна енергетика й надалі повинна розвиватися в Україні. Перспективним напрямом видається встановлення малих ядерних реакторів, які було б простіше сховати та захистити від бомбардувань.
Вірити, пам’ятати, дбати
Попри всі складнощі, я з оптимізмом дивлюсь у майбутнє: вірю в деокупацію ЗАЕС, вірю у позитивні сценарії для нашої країни.
Але водночас мені б дуже хотілося, щоб ми зберігали пам’ять про минуле. Щоб уроки Чорнобильської катастрофи не минули даремно, щоб пам’ятали загиблих учасників ліквідації аварії і піклувалися про живих — адже саме по них, уже дуже літніх людях зі слабким здоров’ям, негаразди військового часу вдаряють особливо боляче.
