Попри виклики, які принесло з собою повномасштабне вторгнення, та суттєве зменшення фінансових можливостей, ЦК Атомпрофспілки вдалося зберегти вже традиційні профспілкові навчальні проєкти. Понад те — 2025 рік став періодом розвитку, розповідають відповідальні за організацію освітніх заходів голова організації молоді Атомпрофспілки Христина Левченко та помічник Голови Атомпрофспілки Павло Олещук.
Насичені лекції чи динамічні семінари, обговорення нагальних проблем у невеличких командах або ж масштабні молодіжні платформи — за кожним із різноманітних форматів навчання стоїть колосальна робота. Необхідно обрати справді актуальну тематику навчальних заходів та обґрунтувати їх необхідність, знайти фінансування, запросити фахових тренерів, зробити програму такою, щоб вона була корисною і для досвідчених профспілковців, і для новачків. Зрештою, забезпечити учасникам заходів комфортні умови для проживання й навчання. Все це стає можливим завдяки зусиллям організаторів, допомозі міжнародних фондів і підтримці самих підприємств, працівників яких об’єднує Атомпрофспілка. Як саме це відбувається — деталізують наші спікери.
Бездоганна репутація — запорука успіху у взаєминах з партнерами
Найбільш відчутну проблему в організації навчання — нестачу коштів — вдалося вирішити за рахунок грантових проєктів. Переважну більшість заходів було організовано з дольовим фінансуванням, із суттєвою підтримкою партнерів.
«Найголовніше, що потрібно, аби її здобути, — це завоювати довіру, — пояснює Павло Олещук. — Для цього робота має здійснюватися на умовах тотальної прозорості. Так, наприклад, нині ми працюємо над залученням нових партнерів зі Швеції, які висувають дуже багато вимог. Обов’язковою умовою є ретельний аудит. Не лише наша організація, а й жодна з установ, залучених до наших проєктів (скажімо, готель, де мешкатимуть учасники), не повинна мати на собі навіть тіні корупційних підозр».
У свою чергу й Атомпрофспілка прискіпливо ставиться до вибору партнерів. Підхід «ось вам гроші, а ми вам скажемо, що на них треба зробити» вважається неприйнятним. Дбаючи про репутацію, жодних заходів «для галочки» Атомпрофспілка не проводить.
Щодо постійних партнерів Атомпрофспілки — а це Фонд імені Фрідріха Еберта та ГО «Трудові ініціативи» — то співпраця з їхніми представниками вже переросла в довірливі стосунки. Нещодавно, звітуючи перед партнерами, спілчани почули: «Прагнемо підтримувати вас і надалі, ми вам дуже вдячні! Адже бачимо, що ви не просто проводите «навчання заради навчання», а знаходите цільову аудиторію, котра дійсно потребує допомоги, та надаєте чітке обґрунтування запланованим заходам».
Молодь — рушійна сила
Ще один момент, на якому особливо наголошували міжнародні партнери, — це потужна робота Атомпрофспілки з молоддю. Маючи змогу оцінювати ситуацію в країні загалом, вони зауважили, що це явище, унікальне для України: жодна інша профспілкова організація не реалізовує таких масштабних молодіжних проєктів.
«На початку повномасштабної війни, коли всі були розгублені, саме молодь — і атомники, й інші профспілчани — стала тим прошарком населення, котрий найшвидше самоорганізувався і почав здійснювати конкретні кроки. Діяльність організацій була «заточена» на волонтерстві, й це було дуже важливим. Однак на цьому тлі не повинен був занепасти й напрям суто профспілкового навчання для молоді. Тому, для полегшення фінансового навантаження, до молодіжних проєктів також були залучені партнери — щоб не втратити потенціалу молоді у справі захисту прав працівників», — наголосила Христина Левченко.
На підтримку працівників ЗАЕС
Яскравим прикладом навчальних заходів, орієнтованих на конкретні соціальні групи, стали семінари для внутрішньо переміщених осіб. Після окупації ЗАЕС частина жителів Енергодара працевлаштувалися на підприємствах атомної галузі, частина працює в інших сферах, але ці люди продовжують ідентифікувати себе як атомники. Тож Атомпрофспілка вважає за свій обов’язок докласти зусиль для того, щоб, по-перше, зберегти кістяк профактиву; по-друге, надати підтримку людям, які вимушено покинули свої робочі місця і домівки й досі дуже часто почуваються нікому не потрібними. Створення платформи, завдяки якій вони можуть пройти навчання, поспілкуватися, поділитися досвідом, згадати минуле та спробувати спланувати майбутнє, є надзвичайно важливим кроком, тому цей проєкт розвиватиметься надалі.
Допомога маленьким профспілкам
У фокусі уваги — й представники малочисельних профспілкових організацій, здебільшого це ППО національних парків. Вони не мають можливості організовувати освітні заходи власним коштом, тому принаймні раз на рік для них проводяться семінари, що допомагають зорієнтуватися у нинішній мінливій ситуації, розібратися з нагальними проблемами, поділитися досвідом тощо.
Повернення ветеранів до цивільного життя
Активісти найбільшого з колективів, НАЕК «Енергоатом», цьогоріч зустрічалися в рамках проєкту «Ліга профлідерів: освіта для сильних». Низка тренінгів, присвячених реінтеграції ветеранів, була ініційована головою ППО НАЕК «Енергоатом» Сергієм Снітковим та організована силами Атомпрофспілки.
Дуже доречним був вибір тренерів для цих заходів: до співпраці були залучені психологи, котрі самі мають бойовий досвід, а також досвід реабілітаційної роботи з нинішніми й колишніми військовими. Значний внесок зробили також психологи наших атомних станцій, які розповіли про свої напрацювання у підтримці ветеранів.
«Такі тренінги досягають кількох цілей. З одного боку, вони сприяють тому, щоб учорашні військові змогли більш успішно пройти реінтеграцію в трудові колективи, — розповідає Павло Олещук. — З іншого — цивільні, наближаючись до розуміння того, який складний досвід судилося пережити бійцям, розширюють свій світогляд та отримують змогу підготуватися до ймовірних радикальних змін у власному житті. Все це допомагає подолати розрив між тими, хто пішов воювати, і тими, хто продовжував працювати в тилу».
За попередніми планами, цього року проєкт продовжить функціонувати вже не у виїзному форматі, а на майданчиках станцій — це дасть можливість долучити до обговорення важливої проблематики велику кількість людей.
Охопити увагою всі ППО
Для того, щоб більшою мірою залучити до профспілкового навчання працівників ЧАЕС, Зони відчуження і «СхідГЗК» та зробити освітню систему цілісною, цього року в Славутичі та Жовтих Водах буде проведено низку семінарів з питань органайзингу та командоутворення. Згадані підприємства стикаються зі значною кількістю проблем, суттєво потерпають і профспілкові організації. Для них питання стоїть не лише в тому, щоб залучати до себе нових членів; ідеться також про необхідність зберегти вже наявний потенціал.
«Адже в умовах нестабільності багато хто втомлюється та зневірюється у можливостях профспілкового руху, — зауважує Христина Левченко. — Заходи, спрямовані на командоутворення, допоможуть глибше усвідомити найболючіші для колективу точки та спільно поміркувати над тим, де слід шукати вирішення складних ситуацій».
За лаштунками процесу
Щоб навчальна система працювала на «відмінно», організатори мають вчасно оформити гори документів, провести безліч зустрічей, укласти сотні домовленостей і проконтролювати тисячі нюансів. Що для них — найбільш драйвовий момент у роботі? Отримати «добро» на реалізацію проєкту? Звести воєдино всі оргмоменти? Провести сам захід, та ще й у такий спосіб, щоб кожен з учасників почувався комфортно та розкуто? На це запитання ні Христина, ні Павло не змогли відповісти однозначно, адже кожен з аспектів їхньої роботи має однакову вагу. Але вони разом погодилися з тим, що найприємнішим є «післясмак», коли після заходу можна видихнути і сказати: «Так, ми змогли це зробити!»
Найціннішою винагородою для них стають слова вдячності за навчальні заходи. А найкращим підтвердженням того, наскільки важливу роль відіграють освітні проєкти, стають запитання: «Що я маю зробити для того, щоб і наступного разу взяти участь у навчанні?»
Підготували Любов НАТОЧІЙ, Марічка СМЕРЕКА