З 15 по 17 грудня в Стамбулі за підтримки ГС IndustriALL відбулася зустріч субрегіону Східної Європи, Центральної Азії та Закавказзя.
Мета цієї зустрічі — початок реалізації Плану дій ГС IndustriALL, ухваленого на Конгресі в Сіднеї в листопаді 2025 року, з урахуванням потреб регіону. Це об’єднання, до якого входять галузеві профспілки Азербайджану, Вірменії, Грузії, Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Таджикистану, України, Узбекистану.
Генеральний Секретар Атлє Хойе та його заступник Кемаль Озкан в своїх промовах підкреслили готовність Глобальної Федерації надавати кожній країні спеціалізовану допомогу та розвивати спільні солідарні кампанії, які об’єднують Регіон. Зокрема, це ініціативи щодо змін трудового законодавства, протистояння нападкам на права профспілок, колективно-договірні переговорів, законодавства про структуризація соціального діалогу.
На зустріч був запрошений представник бюро трудящих МОП (ACTRAV) Сергіюс Гловацкас, який дав широкий аналіз поточної діяльності ACTRAV та перспективи співпраці з МОП на 2026 рік.
Проблеми, актуальні для представників регіону
Заслухавши звіти діяльності по країнам, учасники обговорили спільні акції та кампанії в регіоні.
Від імені білоруських профспілок в режимі онлайн виступив профспілковий лідер Максим Позняков, який розповів про звільнення з в’язниць Голови Білоруського Конгресу демократичних профспілок Олександра Ярошука та лідера Незалежної профспілки радіо та електронної промисловості Білорусі Геннадія Фединича.
Панельна дискусія з новообраними членами Виконкому ГС IndustriALL продемонструвала болючі теми для кожної країни, зокрема:
В Казахстані це боротьба проти оптимізації та за збереження робочих місць, за покращення умов техніки безпеки та охорони праці. Після ратифікації Конвенції 131 — намагання збільшити рівень заробітних плат.
В Киргизстані приблизно 50% робочих місць — це нестандартні форми зайнятості. Таких працівників відносять до прекаріату, соціального прошарку, якому нав’язано ненадійну і нестійку форму працевлаштування. Відповідно, в таких умовах обмежені й можливості для залучення працівників у профспілки. У країні ухвалене нове трудове законодавство, в якому вдалось зберегти основні завоювання профспілок. Але воно принесло й нові виклики, зокрема в питаннях охорони праці та в застосуванні екологічного законодавства.
В Молдові триває робота над посиленням соціального діалогу на трьохсторонній основі, підтягування розміру заробітних плат до стандарту ЄС, залучення молодих профспілкових активістів та освоєння ними базових навичок у впровадженні гендерної політики, поглиблення знань щодо Конвенцій МОП, діяльності профспілок на глобальному рівні.
В Грузії найголовнішою проблемою лишається відмова роботодавців підписувати колективні договори. У країні надзвичайно низька мінімальна зарплата (приблизно 20 доларів США), відповідно — високий рівень бідності. Для забезпечення сімей люди працюють на кількох роботах.
Українська позиція на зустрічі
Делегація, яка складалась з представників 5-ти галузевих профспілок, представила найактуальнішу та найбільш значущу інформацію про війну в Україні, а також розповіла про діяльність українських профспілок в умовах війни: боротьбу проти регресивних положень трудового законодавства та суміжних законів, які в рамках євроінтеграції включають неприйнятні формулювання, направлені на погіршення умов праці, соціального захисту, знищення державного контролю з метою подальшої дерегуляції та лібералізації економіки.
Не секрет, що багато країн регіону тяжіли до рф. Вони не мають достатньої інформації про війну в Україні, і наративи, нав’язані росією, змінюються тут доволі повільно.
Голова Атомпрофспілки Валерій Матов, член Виконкому від України, в своїй доповіді наголосив, що російські профспілки є не тільки поплічниками російської агресії, але й несуть моральну причетність до вбивств тисяч українців.
Війна в Україні суттєво відбивається на країнах регіону. Українські членські організації вимагають посилення різноманітних санкцій проти РФ, і в рамках Виконкому ця робота буде продовжена.
Об’єднати країни в боротьбі проти війни і її наслідків — завдання №1 для українських профспілок.
