На цьому наполягає Ігор Охріменко, юрист ЦК Атомпрофспілки. 22 роки тому, коли він починав роботу на ДП «СхідГЗК», колективний договір був тоненькою книжечкою. З роками він уп’ятеро зріс в обсязі — усе робилося для того, щоб люди впевнено почувалися на своїх робочих місцях, щоб на комбінаті працювали династіями. Але зараз підприємство не в змозі забезпечувати соціальні гарантії.
Дефіцит кадрів, який відчуває комбінат, є закономірним наслідком впроваджуваної на ньому політики.
Місцева преса пістрявіє оголошеннями із запрошеннями на роботу на ДП «СхідГЗК» зі стабільною зарплатою і соцпакетом. Однак при тому, що значна частина населення Жовтих Вод на сьогодні — переселенці, яким потрібні робочі місця, вони не поспішають влаштовуватися на комбінат, де зарплата нижча, наприклад, ніж в охоронця в АТБ. Фактично, немає й соцпакета.
Скасування наявних гарантій
Колись колективний договір, укладений на підприємстві, був одним із найкращих: фонд датських профспілок 3F, який проводив освітні заходи для українських профспілок, навіть уніс цей договір до навчального посібника як зразковий. Однак після введення воєнного стану дію багатьох пунктів колективного договору соціальної спрямованості було зупинено керівництвом в односторонньому порядку із посиланням на статтю 11 закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Необхідно наголосити на тому, що жодних консультацій з профспілкою при цьому проведено не було. зараз до закону внесені зміни, і дія окремих пунктів колективного договору може бути призупинена ЛИШЕ за згодою сторін. Низка порушень Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (наприклад, більш ніж мільйонна заборгованість з перерахування профспілці вже утриманих з працівників профспілкових внесків), інших законів, змусили ППО ДП «СхідГЗК» вимагати від Міністерства енергетики розірвання контракту з нинішнім т.в.о гендиректора Василем Скрипніком. У відповідь нинішній очільник комбінату оскаржує рішення профкому в суді.
Працюємо над відновленням ключового документа
За наявною у нас інформацією, у Міненерго рішення про відсторонення В. Скрипніка було ухвалене, але відкладене через гучні корупційні скандали і кадрові перестановки.
Можливо, питання щодо колдоговору ми будемо вирішувати вже з наступним керівником — бо ж поправка до закону вказує на необхідність протягом трьох місяців після внесення змін розпочати переговори щодо відновлення дії зупинених в односторонньому порядку пунктів колективного договору.
Але адміністрація на пропозицію профспілки розпочати переговори з поновлення зупинених пунктів не реагує.
«Точкове» заохочення не спрацює
Нам лишається покладати надії на наступного очільника, бо спроби налагодити діалог із нинішнім керівником зайшли в глухий кут.
Я приєднаюся до тих, хто говорить про нерозуміння керівниками вугільної промисловості специфіки уранового виробництва, яке складається не тільки з видобутку руди, але й її подальшої високотехнологічної переробки і доведення до стану товару. Навіть ті ініціативи, яким профспілка мала б порадіти — який же профспілковець не підтримає підвищення зарплати! — не видаються справедливими. Річ у тім, що вугільники «бачать» лише шахтарів, і тільки їм була запланована виплата значних премій. Але робітники підземної групи все ж таки отримують найвищі, порівняно з іншими працівниками комбінату, зарплати.
Підвищення виплат мало би бути пропорційним для всіх. Сподіватися на те, що можна шахтарям заплатити побільше, і вони негайно видадуть на поверхню потрібну кількість уранової руди — марна справа. Працівники не байдикують.
Для збільшення обсягів виробництва потрібне стабільне фінансування усіх ланок виробництва, оновлення шахтного обладнання, вирішення проблеми кадрового голоду.
Необхідний комплексний підхід, який дозволить вивести уранові підприємства на новий щабель — і зробити їх прибутковими.