Професійна вправність, довіра до колективу, віра в себе і єднання навколо спільної справи — усього цього навчають не підручники, а живе спілкування. Щоб побільше розповісти про людей, які для наших колег стали опорою на життєвому шляху, ми продовжуємо тему, розпочату в попередньому номері нашої газети, і просимо поділитися роздумами про тих, чий авторитет надихає та спонукає до подальших звершень.
Вячеслав Губа, член профкому ППО НАЕК «Енергоатом», головний консультант президента зі взаємодії з громадськими організаціями:
Я вважаю, що на життєвому шляху людини трапляється багато наставників і вчителів, але найбільший внесок у розвиток здійснюють одиниці. Першим моїм керівником був начальник реакторного цеху №2 ПАЕС Бендерський Яків Семенович. Хоча мені й не довелося з ним перетинатися на постійній основі, але я завжди захоплювався його професіоналізмом, виваженістю та вмінням працювати з колективом.
Найзначніший внесок у моє професійне становлення зробив Авраменко Володимир Анатолійович — заступник генерального директора з кадрів та соціального розвитку Південноукраїнської АЕС, під його керівництвом я 5 років очолював управління кадрів ПАЕС. Завдячуючи йому, я із перспективного «технаря» трансформувався у професійного «кадровика», що згодом дозволило продовжувати далі кар’єру на кадровій стежці. Пам’ятаю його слова: «Що, важко зі мною? Терпи, тільки так можна виховати справжнього професіонала». Завжди було чого повчитись у людини з таким величезним досвідом і гартом. Це дійсно були важкі часи становлення, але я з вдячністю і повагою їх згадую.
Також завжди пам’ятаю слова батька: «Навіть не думай, що після університету твоє навчання закінчилося. Для роботи в атомній енергетиці ти маєш постійно вчитися, все життя!»
Тетяна Потопальська, членкиня профкому ППО НАЕК «Енергоатом», консультант з податків і зборів бухгалтерії АТ «НАЕК «Енергоатом», голова ревізійної комісії ППО Дирекції НАЕК «Енергоатом», заступниця голови Громадської ради при Міністерстві фінансів України:
У світі, де щоденні зміни стали нормою, виклики — щоденною реальністю, а війна вже не викликає остраху, ми часто шукаємо опору та силу для спротиву в історичних постатях, які теж воювали. Хтось знаходить їх у родині, хтось — у колегах, хтось — у книгах і в людях, які воювали і змінили світ. А для мене джерелом внутрішньої сили стали дві історичні постаті, яких я ніколи не зустрічала особисто, але які формують моє мислення, мої рішення і мою здатність діяти. Це Юлій Цезар і Маргарет Тетчер.
Юлій Цезар: стратег, який навчив мене бачити ширше. Він не просто історична постать, це архетип людини, котра не боїться змінювати правила гри та світ довкола себе. Його життя — це урок про те, як діяти, коли інші вагаються і розмірковують.
Він навчив мене, що стратегія — це не лише про перемогу, а й про здатність передбачати, адаптуватись і діяти вчасно. Його рішучість —приклад того, як внутрішня впевненість може трансформувати зовнішні обставини та вплинути на них. Цезар не чекав дозволу чи схвалення своїх дій — він творив нову реальність та досягав результатів. І саме це стало для мене ключовим уроком: не просити, не благати, а діяти і створювати. У моменти, коли потрібно приймати складні рішення, я згадую його. Це додає мені внутрішньої сили, опори та ментальної підтримки.
А Маргарет Тетчер — жінка, яка навчила мене бути собою. Залізна леді — це не просто політик. Це символ принциповості, стійкості та здатності тримати курс, коли навколо суцільний шторм подій. Її переконання були непопулярними, але вона не зраджувала себе. Це навчає мене не йти на компроміси з власними цінностями. Вона показала, що сила — це не гучність, а послідовність дій, стійкість і здатність бути справжньою.
Цезар і Тетчер — це мої внутрішні вчителі. Вони не дають мені готових відповідей, але зосереджують на формуванні цілей. Вони не ведуть мене за руку, але показують, як тримати курс і досягати мети. Ці історичні постаті навчили мене мислити масштабно, підтримують мене у рішучості бути собою, формують мою здатність діяти, коли інші мають сумнів та невпевненість.
У світі, де підтримка часто асоціюється з м’якістю, мої наставники навчили мене, що справжня підтримка — це виклик. Це стимул для зростання. Це дзеркало, в якому ти бачиш себе сильнішою, ніж думала.
Олександр Трушевський, ППО СхідГЗК, в.о майстра дільниці КВПтаА заводу ГМЗ. І голова ПО ГМЗ, СКЦ і ЗДЦ:
У професійному житті кожного з нас трапляються люди, зустріч з якими визначає подальший шлях. Вони не тільки навчають, а й надихають, допомагають розкрити потенціал і повірити у власні сили. Саме такою підтримкою для мене став Олександр Руденко — керівник, наставник і людина, чия довіра стала основою мого професійного зростання. Сила підтримки у таких людях, як Олександр Руденко. Він — наставник, технічно грамотний до найменших деталей, справжній майстер своєї справи. Його знання з електрики, електроніки та виробничих процесів допомагають тримати цілий завод на ходу. Він щиро ділиться досвідом, навчає молодих спеціалістів і перетворює їх на професіоналів. Зустріти такого наставника в житті — справжня удача. Від нього я навчився бачити в роботі не лише завдання, а й справу честі. Він показав, як приймати рішення з гідністю, як не боятися відповідальності, як зберігати спокій і впевненість у будь-яких обставинах. Його віра в мене стала тією силою, що допомогла не зупинятися, навіть коли було складно.
Особливу роль у моєму профспілковому становленні відіграв колишній голова ППО СООП Скуба Віталій Олександрович, він вірив у людей і бачив у кожному добро. Як справжній наставник, він підтримував молодих спеціалістів, зокрема й мене, допомагаючи розкрити потенціал. Його доброта, віра й людяність назавжди залишаться в пам’яті колег ДП «СхідГЗК».
Також заступниця голови профспілки ДП «СхідГЗК» Ільченко Ольга і мій начальник Руденко Олександр Анатолійович — люди, чия підтримка стала важливою частиною мого шляху до лідерства у профспілковій діяльності. Саме завдяки таким наставникам розумієш, що справжня сила колективу народжується з людяності, взаємної довіри та готовності допомогти.
Назарій Точинский, слюсар з ремонту реакторно-турбінного устаткування, дільниця з ремонту та технічного обслуговування насосів турбінного цеху, цеху з ремонту тепломеханічного устаткування турбінного цеху, енергоремонтного підрозділу ХАЕС:
На мій життєвий і професійний шлях найбільше вплинула моя дружина. Вона завжди поруч — підтримує в будь-якій ситуації, вірить у мене навіть тоді, коли я сам сумніваюся. Саме завдяки їй я зрозумів, що не можна зупинятися на одному місці. Робота слюсарем з ремонту насосів дала мені хороший старт і впевненість у своїх силах, але тепер я хочу більшого — кар’єрного зростання, розвитку в нових напрямах, знайомства з людьми, які надихають і рухають уперед.
Дружина навчила мене дивитися ширше, ставити перед собою сміливі цілі й вірити, що все можливо, якщо працювати над собою. А всі мої старання — заради моїх дітей. Я хочу, щоб вони бачили приклад, що наполегливістю та вірою у себе можна досягти всього, чого прагнеш. Саме вони дають мені сили рухатися далі й ставати кращим щодень.
Альона Романенко, в.о. помічника міського голови патронатної служби Енергодарського міського голови, ЗАЕС:
У різні періоди життя в мене було чимало наставників, на яких я рівнялась, які ставали прикладом і давали сили рухатися вперед, розвиватися, опановувати нове. Нині все, що було до війни, видається чудовим, але захованим десь глибоко у пам’яті.
Зараз мене надихають люди, які оточують. Це мій чоловік, який, не зважаючи на все, не втрачає віри та рухається обраним шляхом, моя команда, з якою ми на одній хвилі. Це наші незламні містяни, які тримаються самі й тримають у тонусі нас. Звісно, коли працюєш з людьми, ситуації бувають різні. Іноді впадаю у відчай, але обов’язково з’являються поряд люди, які змінюють цей настрій, сили відновлюються і все знову стає на свої місця. Насамперед такою людиною є наш міський голова Дмитро Орлов, він надихає всю команду, стимулює та стає для нас щитом у складних ситуаціях. Без нього не було б ні команди, ні громади.
Підготували Анна ЗАЄЦЬ, Марічка СМЕРЕКА