Професійна вправність, довіра до колективу, віра в себе і єднання навколо спільної справи — всього цього навчають не підручники, а живе спілкування. Аби побільше розповісти про людей, які для наших колег стали опорою на життєвому шляху, ми продовжуємо тему, і просимо поділитися роздумами про тих, чий авторитет надихає та спонукає до подальших звершень.
Євген Чернявський, головний метролог — керівник служби головного метролога ЗАЕС:
Моїм учителем і наставником у професії був головний метролог, керівник служби головного метролога ВП «Запорізька АЕС» Зобнін Валерій Анатолійович, який очолював службу до серпня 2020 року. Це справжній професіонал своєї справи, з великим досвідом роботи та вражаючою здатністю передбачати події на крок вперед.
Я почав переймати його досвід у 2017 році, коли перейшов у групу розробки нестандартизованих засобів вимірювальної техніки. Так, я знав метрологію та електроніку, мав навички розробки та збирання електронних схем, умів працювати в автоматизованих системах проєктування та знався на програмуванні мікроконтролерів. Але саме під керівництвом Валерія Анатолійовича створювалися дійсно практичні й незамінні для метрологічної служби прилади. Цей фахівець завжди йшов у ногу з часом, знав про останні технологічні досягнення і ділився новими ідеями, як їх можна було б реалізувати. Умів аргументовано розкритикувати технічні рішення і при цьому кожного разу внести пропозицію щодо покращення. Саме від нього я почув і назавжди запам’ятав фразу «Критикуєш? Пропонуй!» Я тепер завжди дотримуюся цього принципу.
Коли Валерій Анатолійович рекомендував мені пройти навчання у кадровому резерві на головного метролога-керівника служби, він почав знайомити мене з усіма нюансами нашої професії, приділяючи увагу найменшим дрібницям. Наприклад, укладання службових записок: текст слід створювати так, щоб людина, яка його читатиме, одразу все зрозуміла, а для цього треба поставити себе на її місце. Цією простою, на перший погляд, порадою тепер я користуюся щоденно. Валерій Анатолійович навчав і спілкування з людьми. Дуже цікавими були розповіді про правила ведення переговорів залежно від ситуації: коли потрібно про щось попросити, обґрунтувати своє рішення або ж комусь відмовити. Всі ці поради виявилися дуже корисними. Також наставник неабияку увагу приділяв тому, як правильно розподіляти завдання, щоб вони виконувались якісно і вчасно. Роз’яснював, за чим потрібний особливий контроль, а з чим варто витримати паузу, бо зі 100%-ю вірогідністю завдання скоригують або скасують.
Дарина Науменко, інженер НТЦ ЗАЕС:
За своє свідоме життя я мала впевненість, що моя робота буде пов’язана з документами. Це прийшло само собою, тому і спеціальність обирала відповідну: «Документознавство та інформаційна діяльність».
Під час навчання познайомилася з майбутнім чоловіком, котрий був родом з Енергодара, — так я дізналася про існування ЗАЕС. Але на той момент навіть у найсміливіших мріях не повʼязувала себе з атомною станцією.
А вже після весілля почала свій шлях саме на ЗАЕС. Величезною підтримкою, справжнім порадником і наставником була моя свекруха Руслана Лапошина, яка завжди знаходила правильні слова. Вона мене стимулювала до самонавчання, і напевно, завдяки цьому я швидко пізнала принцип адміністративної роботи станції. У буденному житті вона також давала цінні поради і завжди була моїм однодумцем. На жаль, я не за все встигла їй подякувати. Уже пів року без неї я продовжую жити це життя так, щоб вона пишалася.
Наталія Карпова, фахівець ППО ХАЕС:
Багато років я займаюся веденням документації. Це реєстрація заяв, підготовка листів, звернень, протоколів засідань тощо. А це означає, що потрібно вміти працювати не лише з паперами, а й з людьми, знати їхні проблеми і запити.
Я завжди була вдячна колегам за допомогу у моєму становленні як фахівця. Насамперед голові профкому ППО філії «ВП «ХАЕС» Михайлу Гуку. Педагог за фахом, він працював у школі і має великий досвід у налагодженні комунікації з представниками різних вікових груп.
Щодо ведення документації, то тут велика допомога була надана головною бухгалтеркою профкому Антоніною Балаян, яка працює на Хмельницькій АЕС уже чотири десятиліття. Постійна взаємодія триває із заступником голови профкому Віталієм Пятковським та бухгалтеркою Любов’ю Добруцькою.
Мені з дитинства запам’яталося прислів’я: «Що посієш — те й пожнеш», тому вважаю, що завжди треба робити добро, вміти співчувати і пройматися любов’ю до ближнього. А все починається зі щирої усмішки!
Ольга Власюк, лаборантка газомасляної групи хімічного цеху, голова цехкому ХАЕС:
Колектив хімцеху об’єднує різних за фахом працівників, кожен з яких є особистістю. І це накладає відповідальність у розв’язанні проблем, що озвучуються перед членами профкому. Я виконую обов’язки голови цехкому хімцеху лише рік. Раніше цю посаду обіймала лаборантка хіманалізу другого контуру хімічного цеху Наталія Коломійчук. Перед тим як вийти на пенсію, вона передавала мені справи і давала слушні настанови. Наголошувала, що якість виконання професійних обов’язків залежить насамперед від морально-психологічної атмосфери в колективі. Головне, щоб кожен відчував, що він не опиниться на самоті зі своїми проблемами.
У колективі хімічного цеху Наталію Коломійчук поважали за людяність та доброту. Її цінували за вміння співпереживати, знаходити теплі й щирі слова для підтримки. Вона була опорою для колег, навіть попри те, що перед нею поставали дедалі складніші завдання: все важче було «вибивати» преференції для працівників свого цеху, бо потреби в оздоровленні працівників електростанції постійно збільшуються, а фінансування, навпаки, скорочується. Вочевидь даються взнаки наслідки анексії Криму, де раніше були бази для відпочинку атомників, та повномасштабне вторгнення. Наталію Коломійчук у хімічному цеху пам’ятають не тільки як сумлінну працівницю, а й як хорошого організатора змістовного відпочинку персоналу. Саме вона стала ініціатором проведення кондитерських конкурсів, де колеги мали можливість здивувати знайомих смачними тортами, тістечками, салатами. Запам’яталась участь працівників хімічного цеху у виставках вишитих картин, рушників. Наталія Коломійчук часто наголошувала, що творчість не може належати тільки собі, її треба пропагувати.
Лариса Шаповалова, інженер управління капітального будівництва ХАЕС, заступник голови цехкому:
Займатися профкомівською діяльністю мені довелося з 2021 року. На той момент Раїса Іванова, яка присвятила захисту інтересів свого колективу більше двох десятків років, передавала свої обов’язки. На посаду голови цехового комітету було обрано інженера Тетяну Іваненко, але мені кілька років доводилося її заміняти.
Під час вирішення усіх складних питань я завжди відчувала підтримку з боку Раїси Іванової. Вона давала щирі поради, вчила на основі конкретних прикладів. Розповідала, як поєднувала основну роботу з профспілковою діяльністю, ділилася спогадами, як на зборах голів цехових комітетів обстоювала право колег на одержання санаторно-курортних путівок, матеріальну допомогу тощо.
А ще Раїса Євгенівна пишалася тим, що в колективі управління капітального будівництва знайшла багато однодумців щодо організації відпочинку. Була започаткована традиція під час відзначення Дня будівельника, святкування Дня енергетика та Нового року дивувати колег театралізованими мініатюрами. До створення оригінальних сценаріїв театральних дійств у колективі будівельників було залучено багато ентузіастів. Вони не забували й про благодійність. Раїса Іванова разом з колегами брала участь у зборі коштів, одягу для вихованців Берездівської школи-інтернату та пацієнтів Кривинського будинку престарілих. Згодом збори організовували на потреби ЗСУ.
Підготували Марічка СМЕРЕКА, Олександр ШУСТЕРУК