7 липня в Україні відзначається День працівника природно-заповідної справи. Ми вітаємо усіх працівників національних природних парків з професійним святом! Про особливості роботи в природоохоронній галузі сьогодні ми розмовляємо з головою ППО Черемоського НПП Євгеном Кіцулом, який з нагоди свята отримав відзнаку від Федерації профспілок України.
Створення парку і профспілки
Євгене Романовичу, розкажіть, будь ласка, як давно ви працюєте в Черемоському парку?
Парк створено відповідно до Указу Президента України від 11 грудня 2009 року 15 років тому; я працюю з 2012 року від реєстрації парку як юрособи — 13 років.
Приєднатися до команди новоствореного парку мене запросив перший директор. Будучи медиком і 25 років пропрацювавши в санепідемслужбі, я не раз бував у селах Перкалаб і Сарата, які увійшли в територію парку. Ці чарівні місця заворожують кожного, хто хоча б раз там побував, ваблять і кличуть повернутися туди знову. Я жодного разу не пошкодував, що зробив вибір на користь роботи в парку.
Спочатку був фахівцем з рекреації, потім інженером. На той момент ще не було закладів освіти, де б навчали рекреаційної спеціальності, тож ми спиралися на досвід парків, створених раніше: консультувалися, їздили за обміном один до одного, з нуля розробляли необхідну документацію. Потім обійняв посаду інженера з охорони праці, на якій працюю й донині. Під час роботи в санепідемстанції у фокусі моєї уваги була гігієна праці; в парку працюю над дуже спорідненим напрямом, над дотриманням належних умов праці для співробітників природоохоронної установи. На початку в Черемоському НПП, територія якого на довгі кілометри простягається вбік від населених пунктів, не було об’єктів, які забезпечували б гідні умови роботи і відпочинку працівників.
Але поступово, спільними зусиллями адміністрації і профспілкової організації, ми стали покращувати умови перебування працівників парку та його відвідувачів.
Тобто профспілка була створена від самого початку існування установи?
Так, ця ідея виникла, щойно Черемоський НПП був зареєстрований як юрособа. Тож паралельно з річницями парку ми святкуємо й річниці профспілкової організації. Аби захищати права працівників, ми приєдналися до сім’ї Атомпрофспілки і вважаємо, що це був правильний вибір.
На перших установчих зборах мене було обрано головою профкомітету, а заступником — Галину Малиш, головного бухгалтера, начальника ФЕВ. Це людина щирої душі, високопрофесійний бухгалтер, яка всі ці роки залишається незмінним соратником і помічником у діяльності профкому.
За 38 років роботи у профспілках мені судилося працювати з різними керівниками. Одні розуміли потреби профспілок, інші ні, а хтось просто ставився з байдужістю — але ніхто ніколи не вникав, скільки часу забирає профспілкова робота, за яку ніхто не платить. Тому хочу наголосити: тільки спільні зусилля, взаємна підтримка та повне порозуміння в профорганізації дозволяють досягати успіхів.
Конкретні приклади
Скільки людей працює у вашому колективі і який відсоток входить до профспілкового об’єднання?
Наш штатний перелік передбачає 54 посади, тож чисельність колективу, плюс-мінус кілька осіб, у нас лишається сталою. І кожен із наших співробітників, від директора й до рядових працівників, є членом профспілкової організації. Запрошуючи на роботу нових людей, ми обов’язково розповідаємо про ті переваги, які дає профспілковий рух, роз’яснюємо, яка величезна різниця є між тим, щоб бути в колективі однодумців, і тим, щоб лишатися сам на сам.
Які аргументи висуваєте на користь того, щоб люди ставали членами профспілкової організації?
Я завжди наводжу конкретні приклади. Наші колеги дуже добре пам’ятають 2013 рік, коли Черемоський НПП як структурна одиниця був під загрозою знищення, а колектив — під загрозою звільнення. Наша установа була збережена саме завдяки Атомпрофспілці. А скільки разів ми зверталися з проханнями про допомогу, коли в нас не вистачало транспорту і пального, щоб бути напоготові в найбільш пожежонебезпечний період, скільки разів просили допомогти із захистом прав працівників! Валерій Олексійович Матов, Павло Прудніков, Олександра Кравчук, котра відповідає за роботу з нашим парком, Людмила Гап’юк, колишня редакторка газети, завжди щиро переймалися нашими справами. Ми ніколи не стикалися з відмовою у допомозі, ми жодного разу не відчули байдужості. За роки співпраці колеги з Атомпрофспілки стали для нас близькими друзями, ми вдячні їм не лише за професіоналізм, а й за душевну теплоту, за чудове спілкування, за щиру підтримку.
Зусиллями колективу
Так само теплі взаємини панують і у вашому невеликому колективі?
Поза всяким сумнівом! Ми об’єднані однією ідеєю — зробити наш парк найкращим. Тривалий період він був «сірою мишкою» на тлі раніше створених природоохоронних установ з розвинутою рекреаційною і туристичною інфраструктурою, з потужною матеріально-технічною базою. Не в останню чергу так було через те, що у Черемоському НПП часто замінювалися керівники. Кожен із них мав свій погляд на те, як має працювати парк, і здебільшого його розглядали у контексті господарської діяльності.
Нинішній директор, Роман Єрема — це Керівник з великої букви. Для мене, як для голови профспілки, важливе те, що в колективі панує уважне ставлення до працівників, толерантність, відсутність зверхності. Тут створена суто робоча атмосфера без відчутного «бар’єра роботодавець — робітник», і це — ще один привід поважати директора.
Роман Ярема, який з юності захоплюється туризмом, добре розуміє, що потрібно зробити, аби парк став привабливішим для поціновувачів відпочинку на тлі дикої природи. Він усім серцем уболіває за колектив і за парк. Його мета — зробити акцент на рекреації, використовуючи досвід, здобутий під час відвідин європейських парків.
Приділяється велика увага науці. Наш науковий відділ має багато публікацій у фахових міжнародних журналах. На нашій території було виявлено рідкісні червонокнижні рослини; науковець-міколог Гребенщиков, який неймовірно любить свою роботу, знайшов кілька видів грибів, що вважалися зниклими.
Ефективно працюють Перкалабське і Селятинське природоохоронні науково-дослідні відділення. Їхні очільники, Леся Труфин і Роман Харь — місцеві жителі. Це дуже важливо, бо хоч би якими освіченими були приїжджі спеціалісти, люди, які тут народилися, живуть, ростять дітей, працюватимуть краще, бо знають кожен куточок довкола. Природа для них — дійсно рідна, і вони докладають усіх зусиль, щоб зберегти її для своїх нащадків.
Щоб перетворити наш парк на магніт для туристів, співробітниці відділу екологічної освіти та рекреації Олександра і Тетяна застосовують напрогресивніші методики поширення інформації: активно ведуть наші сторінки у соцмережах, доносять відомості про потенціал парку на популярних туристичних сайтах, співпрацюють з усіма можливими ЗМІ.
6 туристичних маршрутів та 2 екологічні стежки в парку добре промарковані, біля визначних місць містяться інформаційні банери. Детальну інформацію про екскурсії ви знайдете на нашому сайті. Вирушати на прогулянку можна й самостійно, але ми все ж таки радимо пройти мальовничими стежками разом зі співробітником парку, аби не проминути жодної цікавинки.
У парку повсякчас реалізуються й освітні проєкти для дітей, щоб вони змалечку навчалися берегти те природне багатство, яке їх оточує.
Загалом, про зусилля кожного з наших колег можна розповідати довго і натхненно!
Фанати своєї справи
І все тримається, здебільшого, на ентузіазмі?
Так, бо рівень грошової винагороди складно назвати мотиваційним. Якось директор однієї з польських природоохоронних установ, дізнавшись про те, які у нас зарплати, вигукнув: «Тут можуть працювати або люди, які не сповна розуму, або справжні фанати своєї справи!» Оклади працівників національних парків не переглядалися вже 10 років. Для прикладу, інженери зі стажем отримують усього 6 тис. грн на місяць. Не маючи власного житла, прожити на ці гроші неможливо. Адже гірський район має свою специфіку: через транспортні надбавки ціни тут набагато вищі, ніж у рівнинних регіонах. Для працівників не може стати підмогою вирощування городини на присадибній ділянці. В регіоні взагалі неможливо вести сільське господарство через бідність ґрунтів, сильні опади, різкі добові коливання температури. Більшість культур тут просто не визріває.
Попри те, що Буковина — порівняно спокійний регіон, напевно, складнощів додає й війна?
Вирішувати проблеми матеріального і фінансового характеру в час війни стало набагато важче, ніж це було в мирний час, тому профспілка підставляє посильне плече адміністрації. Допомога нашим захисникам залишається в пріоритеті постійно і для адміністрації, і для профспілки парку. Ми спільно вишукуємо можливості, кошти і матеріальні ресурси для наших воїнів, щоб пришвидшити такий жаданий мир.
До того ж через посилення обмежень у прикордонній зоні до Черемоського парку нині значно складніше дістатися, а отже — ми маємо менше можливостей заробляти власні кошти. Однак це не заважає нам думати про майбутнє. Ми вважаємо, що наш парк має потужний потенціал для того, щоб стати справжньою оазою для відновлення військових, людей з психологічними і фізичними травмами, що їх завдала війна. Як медик, я можу стверджувати: в Черемоському парку є все, щоб лікувати душу і тіло. Умови для лікування психологічних травм нам подарувала сама природа. А умови для того, щоб лікувати тіло, ми намагаємося створити самі.
Дика природа як принада
У яких напрямах дієте задля підвищення комфортності перебування в парку?
Наш директор Роман Іванович велику увагу приділяє саме рекреаційному благоустрою території. Зокрема, на власні кошти та за рахунок допомоги від Франкфуртського зоологічного товариства ми створили два нові місця для короткострокового відпочинку. Вони спроєктовані на основі досвіду, запозиченого у європейських природоохоронних інституціях.
Усі об’єкти — майданчики для встановлення наметів, мангали для приготування їжі, альтанки, де можна сховатися від дощу, вбиральні — розташовані так, щоб вони органічно вписувались у ландшафт. Для будівництва використано лише екологічні будівельні та лакофарбові матеріали. І головне, місця відпочинку розташовані так, щоб уникнути негативного антропогенного впливу, щоб відпочинок не завдав шкоди довкіллю.
Ми робимо ставку на відпочинок у дикій природі, і той, хто у нас хоч раз побував, назавжди зберігає спогади про неймовірно чисте повітря, глибоке небо і величні гори.
Дякуємо за роботу вашому колективу та працівникам усіх наших природоохоронних об’єктів, а нашим читачам бажаємо щасливої нагоди побувати в найпрекрасніших куточках України!
Любов НАТОЧІЙ, Марічка СМЕРЕКА