У продовження теми захисту і підтримки прав працівників парків, які входять до Атомпрофспілки, порушуємо питання неприйнятного законопроєкту №13237, що обмежить права працівників. Атомпрофспілка цей законопроєкт не підтримала.
Аналіз законопроєкту свідчить, що запропоновані зміни, у разі їх прийняття, різко погіршать соціальний захист осіб, які проживають і працюють у складних природно-кліматичних умовах, мають низькі доходи, також ще мають обмежений доступ до отримання своєчасної медичної допомоги, витрачають чимало ресурсів для проїзду на роботу і до власних домівок. Аргументи проти законопроєкту викладені у листі Голови Атомпрофспілки Валерія Матова до Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні.
Лист-відповідь Атомпрофспілки щодо законопроєкту №13237
Спільний представницький орган репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні
Про розгляд законопроєкту №13237
Атомпрофспілка розглянула законопроєкт №13237 «Про соціальний захист осіб, які проживають, навчаються на території гірського населеного пункту, який потребує додаткової підтримки».
Законопроєктом пропонується визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», який зараз діє.
Після аналізу законопроєкту та з урахуванням інтересів членів Атомпрофспілки — працівників національних природних парків, розташованих у населених пунктах зі статусом гірських, вважаємо, що цей законопроєкт не може бути підтримано з огляду на викладені зауваження.
Назва законопроєкту не відображає предмет його регулювання, тому що фактично не містить норм, які передбачають соціальний захист.
На відміну від чинного Закону вводиться поняття «гірський населений пункт, який потребує додаткової підтримки». Але які економічні та соціальні результати мають бути досягнуті в результаті такої підтримки, в законопроєкті не зазначено. З аналізу Пояснювальної записки проглядається основне бажання авторів законопроєкту — зменшити видатки з державного бюджету. Хоча декларується забезпечення соціальним захистом. Тобто замість підтримки мешканців населених пунктів, яким надано статус гірських, виділяються тільки ті населені пункти, що потребують додаткової підтримки, мотивуючи розвитком підприємництва, зміною природного клімату тощо.
Критерії віднесення населених пунктів до категорії гірських переглянуті без наведення в Пояснювальній записці достатніх аргументів щодо цього. Підставою для перегляду зазначається лише, що має враховуватися низький рівень соціально-економічного розвитку, а не тільки географічне розташування.
Неприйнятним є положення, що населений пункт належить до категорії гірського, який потребує додаткової підтримки, за умови відповідності всім зазначеним у статті 2 законопроєкту критеріям. Наприклад, населений пункт не можна буде віднести до категорії гірських, якщо він не належить до адміністративно-територіальної одиниці, яка одержує міжбюджетні трансферти у вигляді базової дотації відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, у якому приймається рішення про належність населеного пункту до категорії гірських, навіть за наявності всіх інших підстав, зокрема, населений пункт має недостатньо розвинуту сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність тощо. При цьому має місце невідповідність тому, що Закон «Про Державний бюджет України» приймається щорічно, а віднесення населеного пункту до категорії гірських переглядається раз на три роки.
Одним із критеріїв зазначається рівень безробіття населення. Але який рівень є прийнятним, у якому порядку він визначається — не передбачено.
Більшість зазначених у проєкті критеріїв є суто бюрократичними, застосування яких дозволить урізати як перелік гірських населених пунктів, так і кількість людей, які мали б право на отримання соціальних гарантій. То який соціальний захист мається на увазі в законопроєкті?
У чинному Законі є чітке визначення критеріїв віднесення населених пунктів до категорії гірських, яке не викликає заперечень.
Положення проєкту, що Перелік гірських населених пунктів, які потребують додаткової підтримки, переглядається кожні три роки, аргументується лише метою ефективної підтримки гірських населених пунктів, зокрема, які мають низький рівень соціально-економічного розвитку без обґрунтування запропонованого терміну такого перегляду.
Передбачені у статті 4 законопроєкту державні гарантії соціально-економічного розвитку гірських населених пунктів, які потребують додаткової підтримки, повністю повторюють чинну статтю 3 Закону «Про статус гірських населених пунктів в Україні». Тож не зрозуміло, що передбачає задекларована законопроєктом додаткова підтримка та задекларована в Пояснювальній записці ефективність такої підтримки.
Стаття 5 законопроєкту, якою визначається порядок визначення особи, яка проживає, навчається на території гірського населеного пункту, що потребує додаткової підтримки, містить певні неузгодження. У пункті 1) цієї статті передбачається, що особа має народитися і проживати на території населеного пункту, а у пункті 2) передбачені особи, місце проживання яких зареєстровано або задекларовано та вони безперервно проживають не менш ніж шість місяців на території гірського(их) населеного(их) пункту(ів). Безпідставно в переліку вже не передбачені особи, які працюють на території населеного пункту, якому надано статус гірського.
Можливо, занадто детально регламентовано порядок підтвердження факту проживання, навчання особи на території гірського населеного пункту, який потребує додаткової підтримки.
Атомпрофспілка має категоричні заперечення щодо статті 6 законопроєкту. Ця стаття пільг і взагалі соціального захисту для мешканців гірських населених пунктів не містить. Усупереч встановленому статтею 22 Конституції України принципу, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, законопроєктом скасовується положення щодо встановлення Кабінетом Міністрів України умов оплати праці тим, хто працює у гірських населених пунктах. Чинна постанова Кабінету Міністрів України від 1.08.1995 №648 (із внесеними змінами) дає можливість за рахунок встановлення підвищення тарифних ставок та посадових окладів на 25 відсотків збільшити працівникам їхню заробітну плату, що є ганебно низькою.
Також цією статтею встановлюється, що розмір пенсій, стипендій, державних допомог особам, які проживають або навчаються на території гірського населеного пункту, який потребує додаткової підтримки, за результатами оцінки потреби такої особи, може збільшуватися не менш ніж на 20 відсотків. Яким органом і в якому порядку визначатиметься така потреба не зазначається. Яка ж має бути запроваджена процедура, адже оцінювати необхідно буде кожного. Визначено, що фінансування передбаченого збільшення розміру пенсій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а джерела фінансування можливого підвищення розміру стипендій і державних допомог не зазначаються. Отже, укотре має місце ініціатива, коли законопроєктом підміняється обов’язкове розв’язання конкретного соціально важливого питання тільки можливістю його вирішення.
Отже, запропонована стаття не містить жодних норм щодо реального соціального захисту і повністю нівелює проголошене у назві законопроєкту.
Насправді аналіз законопроєкту свідчить, що запропоновані зміни, у разі їх прийняття, різко погіршать соціальний захист осіб, які проживають і працюють у складних природно-кліматичних умовах, мають низькі доходи, а також обмежений доступ до отримання своєчасної медичної допомоги, витрачають чимало ресурсів для проїзду на роботу і до власних домівок. Зокрема, для гірських територій характерною є проблема йододефіциту. Суворі кліматичні умови створюють додаткові витрати на енергоносії і завдають чималої шкоди господарствам.
Взагалі, у Пояснювальній записці до цього проєкту потрібно було навести статистичні дані та розрахунки про те, скільки зараз є таких населених пунктів загалом і скільки, на думку авторів, мають низький рівень соціально-економічного розвитку та потребують підтримки, кількість населення, що в них проживає, скільки з них ВПО, який рівень доходів населення, зазначити витрати на реалізацію чинного Закону «Про статус гірських населених пунктів в Україні» та які витрати передбачаються у разі прийняття цього законопроєкту. У Пояснювальній записці зазначається, що реалізація акта не потребуватиме фінансування з державного та місцевих бюджетів. Тому постає питання, як забезпечуватиметься дотримання державних гарантій і забезпечення соціально-економічного розвитку гірських населених пунктів, передбачене статтею 4 законопроєкту.
Вважаємо, актуальне питання щодо надання внутрішньо переміщеним особам статусу особи, яка проживає, навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, можливо вирішити шляхом внесення відповідних змін до чинного Закону.
Законопроєкт №13237 «Про соціальний захист осіб, які проживають, навчаються на території гірського населеного пункту, який потребує додаткової підтримки», на нашу думку, пропонується на заміну чинному, чітко викладеному, зрозумілому і прозорому Закону «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
Тому Атомпрофспілка законопроєкт №13237 не підтримує.
Голова Атомпрофспілки В.О. Матов
