19-річна Маріна Матвійчук з вересня 2024 року працює електрогазозварювальницею на ХАЕС — саме так вона почала втілювати свою мрію про роботу в галузі атомної енергетики.
Маріно, розкажіть, будь ласка, коли і чим був зумовлений ваш вибір непростої і відповідальної професії?
Рішення щодо майбутнього фаху я ухвалила ще у шкільні роки. Мені завжди хотілося працювати на атомній електростанції, проте на початку я не уявляла, ким саме могла би бути. І ось, дізнавшись про професію електрогазозварювальника, без роздумів подала документи до Нетішинського професійного ліцею. Закінчила його з дипломом з відзнакою, адже мені була до душі специфіка роботи: зварювання металоконструкцій чи трубопроводів сприймалось як дуже захопливий процес. До того ж здобутий фах гарантував роботу в майбутньому.
Однак електрогазозварювання традиційно сприймається як суто чоловіча професія. Чи не доводилося вам чути від близьких: мовляв, нащо воно тобі потрібно, не жіноча то справа?
Але ж ніде не написано, що дівчина не має права обирати свій фах! Ми живемо у той час, коли жінки успішно опановують «чоловічі» напрями діяльності та досягають успіху. Ніхто з близьких не досаждав мені з ґендерними стереотипами. Навпаки, мені говорили, що я молодець, та підтримували в усіх починаннях. І я дуже вдячна рідним за це!
Проте електрогазозварювання — це робота, що потребує значних фізичних навантажень.
Так, але вона вимагає не так грубої сили, як вправності, а ще — достатньої теоретичної підготовки, усвідомлення відповідальності за свої дії. Що більше практики, то кращим є результат, коли «набита рука» — все вдається.
Яку роль у вашому виборі відіграла «Атомна школа»?
Участь у проєкті зміцнила моє бажання долучитися до колективу ХАЕС. Раніше я могла хіба що зовні дивитися на енергоблоки станції та гадати про те, що там відбувається. Завдяки ж «Атомній школі» я отримала змогу значно розширити свій кругозір: побачити, наскільки масштабним є виробництво, наскільки різноманітні фахівці задіяні у ньому, наскільки висококваліфіковані спеціалісти тут потрібні. Коли ми побували в електроремонтному підрозділі, який серед іншого займається і зварюванням, я відчула: ось воно, треба хапатися за цю можливість, прагнути, добиватися!
Окрім знайомства зі специфікою окремих підрозділів, учасники проєкту змогли побачити, як відбувається управління всією атомною станцією. Мені вдалося за кількістю «мегаватиків» (балів за правильні відповіді) посісти друге місце серед понад 30 слухачів, і найкращих зі студентів запросили на стажування на місце генерального директора. Ми побували в кабінеті керівника й переконалися, яку колосальну кількість процесів він контролює, були присутніми на нарадах… Це було дуже круто, дуже пізнавально! Навчання в «Атомній школі» перевершило мої очікування, мені навіть складно дібрати слова, які повною мірою передали б усі емоції!
Як вважаєте, «Атомна школа» дійсно спроможна змотивувати молодь долучатися до атомної галузі?
Поза сумнівом! Навчання показує процеси зсередини, допомагає більше дізнатися про атомну енергетику, визначитися з фахом, планувати своє майбутнє. Після закінчення війни ми всі будемо працювати над відновленням країни, їй украй потрібні будуть фахівці-енергетики. І вирішальне слово буде за молоддю.
І одне із ключових завдань старшого покоління — передати свій досвід молодим спеціалістам.
Так і відбувається. У процесі роботи я повсякчас маю дізнаватися багато нового, тож ставлю безліч запитань, аби чітко знати, як діяти в конкретній ситуації. І мої наставники та колеги завжди готові підказати, допомогти. Я дуже вдячна колективу, мене прийняли у нього як рідну.
Яким ви бачите своє майбутнє у команді?
Планую роботу поєднувати з навчанням. Уже обрала ВНЗ, думаю вступити до Тернопільського національного технічного університету ім. Івана Пулюя на спеціальність «Інжиніринг технологій машинобудування та зварювання». Вважаю, що це мій напрям, адже я вже багато чого знаю і з теорії, і з практики. І хоча додати до роботи навчання непросто, я абсолютно переконана: вища освіта сьогодні необхідна.
Але й знаходити час на спочинок — також життєва необхідність. Що найкраще допомагає вам відпочити від робочих буднів?
Прогулянки на свіжому повітрі, читання книжок, написання віршів. Деякими з них я хотіла поділитися.
