Свято весни чи день боротьби? Рішуча емансипація чи тендітна жіночність? Радянський пережиток чи актуальна дата міжнародного значення? Думки щодо 8 березня різняться.
Прес-служба Атомпрофспілки вирішила розпитати наших колег — профспілкових активісток та співробітниць дотичних організацій — які міркування у них пов’язані з цією датою та які асоціації у них насамперед викликає цей святковий день календаря.
Іванна Храпко, Голова ОМ ФПУ
8 березня — це нагадування про боротьбу жінок за рівні права та гідну працю, це можливість привернути увагу до необхідності покращення умов праці та оплати праці жінок, особливо в кризових умовах, які сьогодні переживає Україна.
Юлія Колесник, членкиня Молодіжної ради ОМ ПАЕС
8 березня для мене — це не просто дата в календарі, а день, наповнений теплом, ніжністю та радістю. Це можливість ще раз відчути підтримку та любов родини, коли найрідніші люди оточують турботою та увагою. У цей день особливо приємно відчувати себе гарною, бажаною, натхненною, адже щаслива жінка випромінює світло, яке робить світ кращим. Це свято про красу — зовнішню і внутрішню, про гармонію, про весняний настрій і віру в щось гарне на тлі сьогодення. Це той день, коли можна абстрагуватися від повсякденності й підготувати подарунок для найдорожчої жінки у світі, моєї матусі — це робить мене неймовірно щасливою!
Також я обожнюю працювати з моїми підопічними, готувати маленьких артистів до урочистих концертів. Стоячи за лаштунками та слухаючи їхні зворушливі промови, я просто завмираю від дитячої безпосередності та щирої любові.
І найголовніше, свято — це ще один привід нагадати собі, наскільки важливо цінувати себе та дозволяти собі бути жіночною.
Світлана Колинько, голова інформаційної комісії ОМ ЧАЕС
8 березня, Міжнародний день боротьби за права жінок, для мене — про свободу вибору, самоцінність, прийняття, жіночу силу і слабкість водночас. Про права жінок, що є не тільки на папері. Про можливість бути різними і будувати своє життя за своїми, а не чужими, кимось нав’язаними, правилами. Це свято перемоги здорового глузду над знеціненням ролі жінки в суспільстві. Жінка сьогодні може обирати, присвятити себе кар’єрі чи сім’ї, народжувати дитину чи ні, поєднувати кілька видів діяльності чи зосередитись на одному. А так було не завжди. Водночас, на превеликий жаль, роботодавці й досі часто віддають перевагу чоловікам. А жінок запитують про сімейні плани на майбутнє і висувають певні додаткові вимоги до них. Так не повинно бути.
Хочу побажати всім жінкам, щоб їхні права ніхто й ніколи не порушував. А ще — рішучості, впевненості в собі, внутрішньої сили і стійкості, оптимізму та побільше світлих, щасливих і радісних моментів у житті!
Христина Левченко, Голова ОМ Атомпрофспілки
Історія цього свята тягнеться ще з 1860 років, тож неправильно було б казати, що його виникнення — радянський здобуток! Є дуже багато версій щодо того, через які саме події виник день жінок, але можу сказати, що він у мене завжди асоціювався не з феміністичними рухами, а із ніжністю, красою, квітами, початком весни та тендітністю. Саме після 8 березня, коли всі посміхаються, отримують тюльпани, у мене виникало чітке розуміння, що прийшла нарешті весна і все нове тільки починає зароджуватись.
Сьогодні ми чуємо пропозиції перенести акценти на 25 лютого, й проголосити Днем української жінки дату народження Лесі Українки. Можна вчинити й так, однак я особисто була б дуже рада, якби день народження поетки асоціювався виключно із нею — сильною, незалежною жінкою, яка все своє життя виборювала право на вільне висловлювання думок нашою рідною мовою.
Галина Козакова, активістка профспілки СхідГЗК
Для мене 8 березня — це свято весни, піднесення та жіночності, без жодного зв’язку з радянськими традиціями. У цей чудовий день завжди було приємно отримати додаткову увагу, і не лише від чоловіків, а й від дітей. Дуже добре, коли у жінки є нагода відчути себе просто жінкою, тому, на мою думку, це свято варто було б залишити.
Наталія Кузьменко, голова ППО працівників апарату Міндовкілля
Я дуже позитивно ставлюся до весняного свята. Його започаткували жіночі рухи, що боролися за право на працю, нормований робочий день, рівну із чоловіками зарплату. І завдяки їм наші матері жили вже краще за бабусь, ми — краще, ніж матері. Сьогодні жінки впевнено посідають гідне місце в суспільстві, вони проявляють лідерські якості й обіймають керівні посади і водночас реалізовують себе як дружини та як матері.
І саме завдяки тому, що жінки змогли вибороти свої права, суть свята змінилася. Я вважаю 8 березня тим днем, який втілює жіночність, любов, мудрість, красу. Не випадково опитування, які стосувалися скасування 8 березня як святкового дня, не були підтримані. На моє переконання, свято має залишитися. У тих складних умовах, в яких ми живемо, потрібні дати, які говорять про кохання, про весну — і про ґендерну рівність також.
Лариса Мельник, членкиня ОМ РАЕС
День 8 березня може мати різні значення для кожного з нас. Історично цей день — нагадування про стійкість, силу та витримку жінок. Водночас це день, коли можна висловити вдячність і повагу жінкам-матерям, донькам, сестрам, колегам. Це також можливість нагадати, що внесок жінок у розвиток усіх сфер життя є безцінним. Для мене цей день асоціюється з приходом весни, тепла, періодом, коли все починає розквітати.
Леся Семеняка, головна фахівчиня з міжнародної роботи Атомпрофспілки
Оскільки я працюю в профспілках багато років, то розділяю профспілкову точку зору: 8 березня — це Міжнародний день за права жінок у всьому світі.
Україна — постпатріархальне суспільство, тому багато хто ще не розуміє основної концепції ґендерної рівності. Чоловіки і жінки в сучасному світі повинні мати і рівні права, і рівні можливості, оскільки 50% жінок і 50% чоловіків складають економічне суспільство.
В той же час ґендерна рівність передбачає різні підходи до чоловіків і жінок, урахування фізіологічних, психологічних відмінностей тощо.
Війна в країні продемонструвала внесок у боротьбу з рашистами і жінок, і чоловіків.
В економіці автоматизація виробництва розширює вибір професій для молодих людей, зокрема жінок.
Оскільки молодь хоче мати високі заробітки і високі пенсії, збільшується кількість жінок у сфері STEM (IT). В Україні залишається актуальним і питання жіночої бідності, бо жінки, які мають вищу освіту, високу кваліфікацію, здебільшого працюють у бюджетній сфері, наприклад, в освітній галузі, або ж в інших неодооцінених професіях з невисоким заробітком. Але це характерна риса і для країн ЄС. На жаль, залишається надвисокою і професійна сегрегація. Звичайно, радує збільшення кількості професійних жінок у політиці та управлінських структурах. Головне зараз перемогти ворога, дослухатись до чоловічої професійної і жіночої професійної точки зору, щоб прискорити розвиток гармонійного суспільства.
Ганна Заєць, голова ППО Дирекції НАЕК «Енергоатом»
Ми всі знаємо історію виникнення свята Міжнародного жіночого дня 8 березня.
Але для мене особисто це свято не про боротьбу за жіночі права, ґендерну рівність, силу та незалежність жінок тощо.
Я з дитинства згадую це свято з особливою теплотою, дуже добре пам’ятаю, як мій найкращий тато намагався створити чудовий настрій і підготувати приємні несподіванки для своєї мами, коханої дружини та найгарніших доньок.
Для мене це перше гарне свято весни, присвячене красі чарівної половини людства, 8 березня — це про милі квіти та бездоганність жінки!
Чоловіки, цінуйте своїх дівчат кожного дня і не давайте їм засмучуватися, бо ваші жінки для вас можуть перевернути світ!
Любов Наточій, прес-служба Атомпрофспілки
Суперечки навколо 8 березня є природним явищем, адже протягом історії в це свято вкладалися різні, аж до прямо протилежних, сенси. Я з розумінням ставлюся до будь-якої з можливих інтерпретацій. Але… не до кожної із них з повагою. Дозволю собі навести один із прикладів.
На початку повномасштабного вторгнення я вперше у житті влізла у суперечку в Facebook. Хтось із чоловіків у групі, яка об’єднує мешканців масиву, 8 березня написав: «Вітаю красивих і коханих! А заразом — усіх чоловіків, які втекли із Києва». Виникли логічні питання: а якщо жінка не вписується у канони краси, то це не її свято? А якщо жінка самотня — то її не слід вітати? Але звісно ж, вишенькою на торті було те, що дописувач поставив знак «дорівнює» між тими, кого вважав боягузами, і жінками.
Феєрична сварка під постом тривала кілька діб. Знаєте, що найцікавіше? Коментарі від представниць жіночої статі розділилися. Частина погодилися з тим, що «привітання» прозвучало обурливо. Частина ж підтримали автора посту: «Як приємно, нас, коханих, привітали, а ті хто побіг — так, ті не чоловіки, а баби!», не помічаючи в такій позиції дисонансу.
Як на мене, це стало дуже яскравим свідченням того, наскільки глибоко в колективну свідомість, незалежно від статі, є вкоріненими патріархальні стереотипи. І доки ми вважатимемо, що подібні до згаданого принизливі дописи це норма — ні, любі жінки, ми з вами ще не досягли рівноправ’я! Доки ми чуємо примітивне: «Хочете рівних прав? Ідіть, жінки, тягати шпали!» або «Феміністка? Значить, немає мужика!» — ні, суспільство ще не осягнуло глибини і багатогранності ґендерної проблематики. І 8 березня мені здається слушною нагодою для того, щоб актуалізувати обговорення дійсно важливих питань, пов’язаних із рівними правами чоловіків і жінок.
