Сьогодні у лавах Сил оборони України несуть службу чимало мешканців тимчасово окупованого Енергодара. Серед них — працівник Запорізької АЕС Олександр Хачко.
Мужній вчинок
Олександр і до повномасштабної війни встиг проявити себе як справжній герой. У листопаді 2018 року він, ризикуючи власним життям, урятував 11-річну дівчинку, яка провалилася під кригу на місцевому озері. За цей мужній вчинок енергодарця пізніше було представлено до почесної нагороди від Голови ДСНС України «Герой-рятувальник 2020 року». Це відзнака тих громадян, які, не будучи професійними рятувальниками, приходили на допомогу людям. Вручав нагороду Олександру особисто Президент України Володимир Зеленський.
Початок. Обшуки
Повномасштабну війну Олександр Хачко зустрів в Енергодарі. Він працював в енергоремонтному підрозділі ЗАЕС. Коли окупанти підійшли до міста, Олександр разом з тисячами інших містян виходив на блокпост, щоб дати відсіч загарбникам. Був свідком усіх злочинів, які окупанти чинили в перші дні окупації.
На початку липня 2022 року до його житла увірвалися представники окупаційної «поліції». Шукали зброю, боєприпаси. Обнишпорили всю квартиру, знайшли дві коробки пороху. Олександр сказав, що мисливець. До цього місцеві зрадники-поліцейські вже забрали дві рушниці. Ще знайшли патрони від шумового пістолета. Майже всі їх чоловік встиг перезарядити, однак два лишилися бойові. Один зі зрадників вирішив перевірити: на щастя, витягнув якраз шумовий.
Катування від «своїх»
Вивели Олександра з під’їзду в супроводі озброєних чоловіків у масках, посадили в машину та повезли в гараж на черговий обшук. Там «знайшли» в жіночій сумочці гранату-лимонку, яку самі ж і підкинули. Саме тоді у місті тривала активна підготовка до так званого референдуму. Тому швидко склали декілька протоколів зі звинуваченнями у підготовці терористичних заходів, організації злочинного угруповання, зберіганні боєприпасів. Після цього відвезли «на яму» — до своєї в’язниці. Забрали документи, ключі від хати. Тривалий час знущалися, залякували, били. Погрожували розстріляти на місці. Але Олександр стояв на своєму, «провини» не визнавав. Один із місцевих зрадників-поліцейських Євген Кузьмін, який брав участь в обшуках та катуваннях Олександра, продовжував погрожувати, запевняючи, що чоловіка все одно вб’ють.
Виїзд з окупації
Життя склалося по-іншому: в лютому 2023 року зрадника Кузьміна підірвали у власному автомобілі в Енергодарі. Олександра все ж таки відпустили. Та він розумів, що спокою йому не дадуть. Тож вирішив якнайшвидше виїжджати з окупації. У середині серпня 2022 року знайшов водія, домовився про виїзд. Автобус, яким планував їхати, вивозив тоді тільки жінок з дітьми. Проте водій, не зважаючи на ризик, погодився взяти й Олександра.
На пропускному пункті у Василівці росіяни обшукали Олександра, запрошували співпрацювати. Той їм розповів, що має трьох дітей, яких треба годувати (хоч насправді дитина одна), працює різноробочим, виконує ремонтні роботи, а грошей не вистачає. Тоді окупанти зробили позначку на автобусі, щоб на наступному блокпості чоловіка перевірили повторно. Але поки їхали від одного блокпоста до іншого — ту позначку стерли антисептиком на ходу.
Олександр пригадує момент, коли нарешті опинився на підконтрольній Україні території. Бурні емоції, сльози щастя і радості — напевно всі, кому вдалося виїхати з окупації, пережили ці відчуття.
Деякий час Олександр волонтерив у Запоріжжі при місцевій організації Червоного Хреста. Але вже у грудні 2022 року вирішив піти добровольцем на фронт. Потрапив до 93-ї бригади «Холодний Яр». Спочатку був призначений навідником, потім — мінометником.
Разом з іншими військовими проходив бойові навчання в Чехії. Олександр розповів, що своїми навичками наші захисники приємно шокували закордонних інструкторів. Адже багато хто з воїнів, у тому числі й наш енергодарець, на той момент вже мали чималий бойовий досвід, були в Бахмуті та на інших важких напрямках.
Згодом Олександра перевели з 93-ї у 43-й окремий штурмовий стрілецький батальйон. Чоловік брав участь у бойових діях на Харківському та Донецькому напрямках, в районі Первомайська, Петропавлівки. Разом з побратимами відбивав атаки ворога на Куп’янському напрямку. Під час служби неодноразово отримував поранення: двічі в ногу, третій — контузія.
Ми вистоїмо!
Серед своїх у Олександра позивний «Атом». Він з теплотою розповідає про побратимів. Разом з ним у підрозділі — справжні герої, які пройшли надважкі випробування, були в найгарячіших точках фронту і продовжують нищити ворога.
Наш земляк дуже чекає звільнення Енергодара та скорішого повернення додому. Сумує за друзями і колегами, багато з яких сьогодні продовжують працювати в енергетиці — на інших АЕС України. Чоловік закликає всіх, хто має намір стати на захист Батьківщини, не боятися, приходити на зміну нашим пораненим та втомленим Героям. У батальйоні, де служить, турбуються про військових, відповідально ставляться до підготовки бійців, проводять регулярні навчання.
Щиро дякуємо Олександру за його віддану службу, за мужність та відвагу! Завдяки таким Героям, які поряд з нами, Україна обов’язково вистоїть та переможе!
За інформацією Енергодарської міської територіальної громади
