У сфері профспілкового впливу Атомпрофспілки є чимало медичних закладів. Серед перших увійшла до її складу Жовтоводська міська лікарня. Разом знали добрі часи і пережили періоди болісних реформ і випробувань, попри все зберегли трудовий колектив, профспілкову організацію.
Шахтарська медустанова
Жовтоводську міську лікарню (утворена 7 грудня 1951 року) в найкращі її часи називали шахтарською медустановою. Ці часи застав ще завідувач терапевтичного відділення, голова ППО комунального некомерційного підприємства «Жовтоводська міська лікарня» Василь Онанченко, коли в 1984 році був направлений сюди як молодий спеціаліст.
— Активно освоювалися нові уранові родовища, збільшувалося число супутніх підприємств і працівників СхідГЗК. А разом з цим і лікарня розбудовувалася: зростала кількість лікувальних корпусів, відкривалися нові стаціонарні та поліклінічні відділення. Були у структурі аптеки, санепідемстанція, профілакторії. На кожному підприємстві — своя цехова служба з лікарями-терапевтами, фельдшерські пункти, щоб безпосередньо на виробництві надавати працівникам медичну допомогу. Купувалося сучасне обладнання та апаратура. Особливо укомплектованими були такі великі цехи, як Гідрометалургійний завод, Ремонтно-механічний завод, Автотранспортне господарство. На цій матеріальній базі ми протрималися ще довгі десятки років.
Реформування з втратами
Починаючи з 90-х, разом з втратою виробничої потужності регіону й місцева медична служба опинилась у складних фінансових умовах. Тривав період змін і реформ, які болісно відгукувалися для колективу.
— Ми неодноразово реорганізовувалися, переходили під різне управління: то Міністерства охорони здоров’я, то Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Потім знову в системі МОЗ стали державним закладом «Спеціалізована медико-санітарна частина №9». У грудні 2018 року шахтарський медзаклад було передано до комунальної власності територіальної громади міста Жовті Води. Наслідком численних реорганізацій стало значне скорочення чисельності персоналу.
— Втрати персоналу пішли з 90-х років, — зазначає Василь Григорович. –Найбільшими вони були у 1995-1996 роках, у періоди величезних заборгованостей у заробітній платі — до 4,5 місяця доходило! Ми проводили тоді колективний трудовий спір. Підтримуваний Атомпрофспілкою, колектив медиків доводив свою правоту у зверненнях до високопосадовців і на мітингах.
Більше послуг — більше фінансування
30 березня 2018 року Міністерство юстиції зареєструвало новий центральний орган виконавчої влади — Національну службу здоров’я України (НСЗУ). Поява НСЗУ, за словами Василя Онанченка, мала для колективу лікарні позитивні наслідки.
— З появою НСЗУ змінилося фінансування медичних закладів. Якщо раніше лікарні отримували кошти на основі кількості ліжок і квадратних метрів інфраструктури, тепер — кількості наданих медичних послуг. Лікар, його профіль, рівень надання ним медичної допомоги — стали основою благополуччя лікувального закладу. Наша лікарня має гарне хірургічне відділення, акушерсько-гінекологічне, пологове, терапевтичне, педіатричне, інфекційне, анестезіології і інтенсивної терапії, чудову жіночу консультацію, клініко-діагностичну лабораторію, поліклініку з вузькопрофільними спеціалістами. Тому в радіусі 70 км люди їдуть у Жовті Води лікуватися і народжувати. Бо пацієнт не прив’язаний до медустанови, може обирати будь-який лікувальний заклад. І ми зацікавлені, щоб до нас зверталися. Більше звернень — більше наданих послуг — більше фінансування.
Таким чином у нас вирішено проблему постійного скорочення штатної чисельності. Щоправда, відбулася деяка переорієнтація на медичний персонал, — зменшилася кількість технічного персоналу. Охорону передали спеціалізованим службам. Частину водіїв — в екстрену медичну допомогу. Це нам дало змогу утримувати в лікарні заробітну плату на відповідних рівнях (до визначеного Президентом зарплатного рівня є підвищення за колективним договором).
Нові виклики для профспілки
Попри натиск реформ й усі негаразди, що пережив колектив лікарні, важливим досягненням, вважає Василь Онанченко, є збереження стрижня колективу — його профспілкової організації. Василь Григорович очолює її уже скоро 38 років (уперше його було обрано головою профкому 2 жовтня 1986 р.). Членами профорганізації було стабільно близько 80 відсотків працівників лікарні.
— В останні декілька років дещо знизилося членство у профспілці, зазначає Василь Онанченко. — На сьогодні — до 70 відсотків. Працюємо у складний воєнний період, трудове законодавство змінюється не на користь працівника, профспілкової діяльності, що змушує наших працівників більше звертатися за юридичною, правовою допомогою. Тому активніше співпрацюємо з юристом Атомпрофспілки Ігорем Вікторовичем Охрименком, усією правовою службою ЦК.
На профспілковому членстві позначається те, що працевлаштовані у нас зараз тимчасово переміщені особи, а вони не всі були членами профспілки, а то й взагалі не мали профорганізації у своїх закладах. Чимало у нас лікарів-сумісників з близьких до нас територій. Хоч ми й розробили заохочувальні положення, які за колективним договором розповсюджуватимуться тільки на членів профспілки, згідно з новим Законом «Про колективні угоди та договори» (від 23.02.2023 р.), увійдуть вони в дію лише після закінчення воєнного стану. Це, наприклад, пункти, які не передбачені законодавством, а внесені у наш колективний договір (додаткові вільні дні для батьків школяра, під час укладення шлюбу тощо).
На щастя, нам завжди вдавалося знайти спільну мову з адміністрацією. Працюємо стабільно, отримуємо заробітну плату, заборгованості немає. Є незначні відтермінування виплат, але не все залежить від лікувального закладу.
Вислухали і допомогли
«Центр первинної медико-санітарної допомоги», як і комунальне некомерційне підприємство «Жовтоводська міська лікарня», — вихідці з одного лікувального закладу (СМСЧ № 9). Яна Анатоліївна Махріна, реєстратор кол-центру, головою ППО Центру первинної допомоги є з часу організації установи — п’ять років. Уже працюють, зазначає вона, над укладенням нового колективного договору. Із 97 працівників 57 є членами профспілки. Раніше це були дільничні терапевти, зараз — сімейні лікарі. І їх не вистачає.
— У нас у закладі укладено 30,5 тис. декларацій із сімейними лікарями, — каже Яна Анатоліївна, — це велика кількість. Але в місті багато тимчасово переміщених осіб, вони потребують медичної допомоги, з хронічними недугами — постійного медичного догляду. Багато з них, проте, без декларацій.
Розв’язати проблему допомагає нововведення — кол-центр, який віднедавна працює при Центрі.
— Керівник Центру запропонував спробувати й ідея себе виправдала, — каже Яна Анатоліївна. — Головне питання: як потрапити до лікаря. Телефон за день гарячий, додому приходиш, не хочеться балакати. Але не падаємо духом. Дуже підтримує думка, що десь почую: «телефонувала до кол-центру, мене вислухали і допомогли». Не падати духом дає бажання дочекатися Перемоги. Думка про реалізацію планів, яким стала на заваді війна.
Лілія Соколова,
Пресслужба Атомпрофспілки
