Олександр Савчук, старший тренер-викладач з плавання КДЮСШ управління соціальних об’єктів РАЕС, працює на своїй посаді з 2001 року. За цей час чимало з його вихованців досягли блискучих спортивних результатів.
Олександре, розкажіть, будь ласка, які звершення Ваших підопічних вважаєте найбільш вагомими?
Усі успіхи важко перелічити, адже деякі з колишніх моїх учнів уже самі виховують майбутніх чемпіонів у різних містах України. Звісно, не всі обрали суто спортивну кар’єру. Наприклад, Галина Майданюк, чемпіонка України, працює зараз у юридичному управлінні РАЕС.
Якщо вести мову про 2022-24 роки, то наші старші учні стали призерами всеукраїнських змагань у різних вікових категоріях, складали нормативи майстрів спорту на відкритій воді на дистанції 7,5 км. Чудово показала себе Оля Фокіна, призерка Чемпіонату України. У мене є привід пишатися своєю дочкою, яка стала чемпіонкою такого змагання. Із нещодавнього — у червні на Чемпіонаті України з плавання на відкритій воді Давид Коротенко виборов II місце на дистанції 7,5 км, а його сестра Дінара — III місце у дистанції на 5 км.
Чи змінилися тренування під час війни, наскільки скрутно було на самому початку повномасштабного вторгнення?
У перші дні багатьох з діток вивезли, але з часом практично всі повернулися. Нам вдалося відновити тренування вже у квітні 2022 року. Я тоді був членом ДФТГ, але між чергуванням в обороні продовжував проводити заняття з дітьми. Займалися й під час блекаутів, під прожекторами.
Звісно, складнощі позначаються на якості занять, усі відчувають вплив війни. Проте спорт — це чудовий спосіб відволіктися від негативу.
Як заохочуєте своїх підопічних до занять?
Ставлю їм за приклад іменитих спортсменів, з якими я колись тренувався — Олега Лисогора, Яну Клочкову, Дениса Силантьєва. Певні досягнення є і в мене, у складі юнацької збірної мені вдалося стати рекордсменом в естафетному плаванні. Розповідаючи про професійних плавців, я завжди наголошую на тому, що спорт можна і потрібно поєднувати з навчанням.
Які методики застосовуєте, щоб тренування були якомога більш ефективними?
Я намагаюся відійти від традицій, започаткованих ще за часів СРСР, коли тренування передбачало суттєві обсяги навантажень: треба було плавати, плавати і плавати, по 10-15 км. Натомість американська система тренувань передбачає різноманітні, немонотонні вправи. Вона так само ефективна, але куди більш цікава для дітей.
Плавання принесе користь кожному, незалежно від того, прагнутиме він медалей чи ні. Але серед учнів є такі, хто таки стануть чемпіонами. Що їх вирізняє?
Аби досягати серйозних результатів, потрібний комплекс чинників: заохочення до спорту в родині, природні здібності, бажання самої дитини. На жаль, це рідко збігається. Так, учням з чудовими природними даними навантаження даються легко, тож вони і працюють, так би мовити, впівсили. А є такі підопічні, яким менше дано від народження, проте вони компенсують це наполегливістю. І ніколи не знаєш, у кого більше шансів на успіх!
А ще до кожного потрібно знайти індивідуальний підхід…
Обов’язково! Когось треба пожаліти, а комусь дати «чарівного копняка», комусь — настанови перед змаганням, а когось залишити у спокої… Тренер мусить бути чуйним психологом.
Чи знаходите між заняттями час для того, щоб самому підтримувати форму?
Це непросто, зважаючи на те, що мій робочий день починається о 6.30 і може тривати допізна, однак я намагаюся тренуватися щонайменше по 4 рази на тиждень. Адже спорт стає способом життя.
Марічка Смерека,
Любов Наточій
