Головний напрям діяльності вашої профорганізації?

2024, 6
   

Як побудувати довіру до інвестицій в енергoсектор

12.08.2019

Як побудувати довіру до інвестицій в енергетичний сектор України

Ольга КОШАРНА: «Наслідки втрати довіри будуть дуже швидкими і болісними. Процитую українського Президента, звертаючись до колег в електроенергетичній галузі: «Думай. Те.»

Для стратегії економічного розвитку України потрібно визначити, якими будуть основи нової державної політики. Яким чином ми хочемо створювати нові робочі місця в Україні, нові галузі промисловості, здатні змінити обличчя України? Як заохотити міжнародний капітал іти в Україну для розвитку нових технологій, для підвищення нашої конкурентоспроможності?

Нам необхідно розвивати людський капітал — перший і найважливіший фундамент майбутнього України. Ми маємо один з найбільш родючих сільськогосподарських ресурсів у світі. Наше сільське господарство може бути ще однією основою для економічного розвитку та побудови світової харчової промисловості.

Третьою основою, безсумнівно, є енергетичний сектор. Україна має 15 ядерних блоків і найпотужнішу атомну електростанцію в Європі, другу у світі за кількістю блоків — Запорізьку АЕС. Уся встановлена потужність в Україні може бути оцінена приблизно в 55 тис. МВт. Для порівняння: Польща має 38–40 тис. МВт — у тому числі майже 87% на основі вугілля. Україна також має одні з найбільших у Європі сховища газу і власний видобуток газу, найбільший у Центральній Європі. Це дуже великий потенціал для створення майбутніх галузей електромобільності, інноваційних галузей завтрашнього дня, для наближення України до членства в Європейському співтоваристві. Україна може бути центром енергетики та інновацій для Центральної Європи.

Але нинішній макроекономічний стан України не видається оптимістичним. Трудова еміграція, втрата фахівців з ринку праці послаблює потенціал розвитку. Тому так важливо створити стратегію і програму для повернення молодих українців з еміграції та побудови бізнесу. Головне питання: яким буде це повернення? Український ядерний інженер, який працює таксистом у Варшаві, — це провал дотеперішньої політики. Як побудувати надію для такого фахівця у сфері нових інвестицій і технологій у Києві?

З цієї мрії та роздумів зродилася ідея Енергетичного мосту «Україна — Європейський Союз» як засобу фінансових ресурсів для західних інвестицій в атомну енергетику. Сьогодні Україна є країною з нижчим (найнижчим?) середнім рівнем доходів у Східній Європі.

За даними Міжнародного валютного фонду, у 2018 році ВВП на душу населення України становив 9,283 тис. дол. Це менше третини рівня в Польщі, з 31,939 тис. дол. За даними світового рейтингу країн за рівнем ВВП на душу населення, Україна на 111-му місці, а наприклад, Польща — на 43-му.

Варто повернутися до початку трансформації економік Польщі та України, тобто до 1990 року. Порівнюючи рівень економічного зростання, Польща та Україна стартували у 1990 році майже з однакових позицій: ВВП на душу населення в Польщі тоді становив 5967 міжнародних доларів, а в Україні 5859, тобто менше тільки на 100 одиниць (міжнародні долари — це гіпотетична валютна одиниця, що має таку купівельну спроможність як долар США сьогодні). Ключем до економічного розвитку, безсумнівно, була успішна економічна трансформація, а також довіра, яку країна може отримати для залучення іноземних інвестицій.

За показниками аналітичної компанії Conway Analytics, що спеціалізується на наданні даних про корпоративні інвестиції по всьому світу, у 2018 році було реалізовано 163 проекти прямих іноземних інвестицій у Польщі. 2018 року Польща також зайняла п’яте місце, але з меншою кількістю реалізованих проектів, а 2017-го — шосте, але з більшою кількістю реалізованих проектів прямих іноземних інвестицій (193). Значна частина інвестицій є успішними проектами приватизації у 1990-х роках, які залучили міжнародні концерни, нові технології та дозволили збільшити кількість робочих місць і напрямів експорту.

Сьогодні основними інвесторами є Велика Британія, Франція, Німеччина, а також США та Іспанія, або Південна Корея та Китай. Ось чому, за багатьма оцінками, в Польщі працює майже 1,2–1,5 млн громадян України, а ринок праці все ще має велику поглинальну здатність. Тому варто проаналізувати, які критичні фактори важливі для залучення іноземного інвестора в Україну. Протягом багатьох років найбільше інвестицій в Україну було зроблено з... Кіпру. Чи домінуватиме й надалі ця інвестиційна модель в Україні? Звичайно, одним з основних інвестиційних бар’єрів для іноземного капіталу є корупція, посилена відсутністю прозорої правової системи, захисту прав інвесторів, мінливістю політичних рішень. Іноземні інвестиції — справа довіри до країни, так званий «рівень ризику» країни, який часто є основою для страхування інвестицій та оцінки вартості капіталу для здійснення інвестицій.

Давайте чесно відповімо собі на запитання: чому не вдалося знайти інвестора для електророзподільних компаній або для приватизації «Центренерго» в лютому 2019 року? У нас є приклади успішних інвестиційних проектів у менших масштабах у сфері відновлюваної енергетики, але проекти з приватизації провалилися. До цього процесу приватизації енергетичного сектору були залучені міжнародні консультанти, Україна прийняла правові рішення Європейського Союзу, але жоден з європейських енергетичних концернів навіть не зацікавився проектами.

Це важливий урок для нової влади. Бо цей досвід і висновки будуть важливі не тільки для нового міністра енергетики, а й для регулятора ринку, депутатів українського парламенту й адміністрації (офісу) президента. Питання, яке ставиться багатьма експертами: чи потрібні Україні іноземні інвестори? Яким є рівень інвестиційного ризику в Україні і яка вартість капіталу в енергетичному секторі?

Оцінка «Центренерго» не мала особливого резонансу, а дарма. Приватизаційний консультант — відома міжнародна компанія Ernst & Young. Оцінка 78,289 відсотка акцій «Центренерго» — це 5 млрд 984,992 млн грн, тобто вся компанія була оцінена в майже 265 млн євро. З огляду на те, що «Центренерго» забезпечує 7600 МВт, це дає ціну 1 МВт на рівні 34 тис. євро. Аналогічний показник у Центральній Європі становить у середньому від 1,1 до 1,5 млн євро. Повторюся, близько 14% встановленої потужності в Україні оцінюється компанією E&Y лише у 265 млн євро! І незважаючи на таку низьку ціну, жоден з європейських концернів навіть не зацікавився «Центренерго».

Тут виникає додаткове питання до регулятора: якою є модель вартості енергетики України і підстави для розрахунку тарифів, якщо вартість такого стратегічного активу була оцінена на такому низькому рівні, і нею не були зацікавлені міжнародні інвестори? Якою є економіка українського енергетичного ринку, які реальні витрати і вартість стратегічних активів? І чому енергетичний регулятор протягом такого тривалого періоду не розробив зразкову модель оцінки ефективності та рекомендованої вартості капіталу? Тут лежить фундаментальна проблема і генезис нинішньої ситуації, що склалася з утворенням ринку електроенергії у форматі «limited edition».

Інше питання: що необхідно зробити, аби залучити такого інвестора, як, наприклад, EDF, Vatenfall, Equinor (колишній Stadoil) або Innogy (колишній RWE)? Безумовно, це питання побудови довіри та довговічності регуляторної системи та енергетичної політики. Однією з найважливіших і популярних форм залучення іноземних інвестицій в енергетику та інфраструктуру є форма державно-приватного партнерства. Інвестор часто витрачає свої власні кошти на техніко-економічне обґрунтування, щоб потім, з позиції переможця у тендері, ініціювати інвестиції та співпрацю з місцевою громадою, а далі на засадах довіри, взаєморозуміння та взаємовигоди будувати партнерство з державою. В Україні на основі цієї правової моделі вже чотири роки реалізується проект «Енергетичний міст «Україна — Європейський Союз».

18 січня 2019 року Міністерство енергетики оголосило тендер. Загалом було зареєстровано три суб’єкти, включаючи CNNC з Китаю та вже згаданий консорціум, що зініціював проект. Для китайських суб’єктів модель публічно-приватного партнерства є найбільш часто використовуваною формою співпраці та інвестицій. На підставі цієї моделі китайці реалізують у Великій Британії проект з будівництва атомної електростанції разом з EDF. Багато міжнародних компаній спостерігають за проектом «Енергетичний міст» як за своєрідним показником стійкості України в умовах політичних змін. Зокрема, консорціум, що складається з EDF Trading (87% належить уряду Франції), Westinghouse (США) і Polenergia (Польща), у 2017 році вже витратив значні кошти на підготовку ТЕО. Рішення українського уряду в 2015 році, рішення Президента України та перша презентація проекту від України в Європарламенті у 2018 році створили важливий рівень довіри до проекту. 9 липня 2019 року в Міністерстві енергетики було відкрито конверти з комерційними пропозиціями для реалізації проекту «Енергетичний міст «Україна — Європейський Союз».

Тим часом представники НЕК «Укренерго» публічно і в кулуарах, на сайті Держкомпанії та в зарубіжних виступах піддають сумніву доцільність проекту мосту. Цікаво, що представники НЕК «Укренерго» беруть участь у розробці проекту з 2017 року. Але лише сьогодні вони запропонували замість відновлення магістральної лінії встановити так звані «вставки постійного струму» й імпортувати, а не експортувати електроенергію з Центральної Європи. Від професіоналів НЕК «Укренерго» слід очікувати, що вони базуватимуться на детальному аналізі та обґрунтованих експертних висновках. Такий аналіз мав би здійснити «Укренерго» разом з організацією, рекомендованою ENTSO-E (Союзом системних операторів Європейського Союзу — компанією EKC). Звичайно, всупереч домовленостям з українським урядом, не було виконано рекомендованих заходів, що будують компетентність та професійну довіру. Цей аналіз полягав у визначенні архітектури і технічних вимог з’єднання. У Європейському Союзі за системні рішення лінії передачі енергії відповідає ENTSO-E. Певно, важко знайти навіть внутрішній аналіз, складений і підписаний професіоналом «Укренерго», який би визначав позитивний вплив вставки на ціну електроенергії в Україні та ліквідацію монополії тієї чи іншої компанії.

Незважаючи на факт, що навіть без техніко-економічного обґрунтування вставка становить мінімум 36 місяців інвестування (приклад LitPol набагато довший). Адже вона має свою пропускну здатність — припустимо, вона буде максимальною до можливостей, наприклад, лінії передачі Хмельницька–Жешув 750 кВ, тобто 2000 МВт-год. Припустимо, хоча це межує з дивом, що такий обсяг електроенергії буде профіцитним у Польщі, Угорщині або Словаччині і буде куплений в Україні (до речі, ким?). Чи зможе цей імпорт впливати на ціну електроенергії, адже відповідно рівню встановленої потужності в Україні — це лише 3%... Чи ця цифра виправдовує державні витрати на будівництво вставок, які становитимуть близько 250 мільйонів євро — прошу експертів НЕК «Укренерго» проаналізувати інвестиційні витрати вставок LitPol на польсько-литовському кордоні: кошторисна вартість вставки становить 237 млн євро.

На сигнал «вставка» дуже позитивно реагують лобісти «Росатома» та «Інтер Рао», шукаючи можливості продавати енергію з Островецької АЕС і блокувати повну синхронізацію України з Європейським Союзом. Островецька АЕС, побудована за 46 км від Вільнюса, є прикладом проекту, опротестованого литовським урядом і парламентом. Вставка для України — це, в кінцевому наслідку, гібридна система, яка залишає Україну в обіймах Росії, що дає можливість продавати енергію з Островецької АЕС і Росії. Ця інвестиція віддалить Україну від повної синхронізації, так само як LitPol віддалив процес повної синхронізації країн Балтії. У червні 2019 року LitPol як спільний суб’єкт завершив свою діяльність. Для фахівців «Укренерго», а також органів безпеки України необхідно проаналізувати вплив вставки на процеси повної синхронізації країн Балтії.

Політична ціна цього кроку буде дуже серйозною для енергетичної безпеки країни. Першою постраждає політична позиція України у Європейському Союзі. Найбільшим антагоністом Островецької АЕС є Литва та Польща. «Литва в новій Єврокомісії подасть заявку на отримання портфеля Уповноваженого з питань енергетики, економіки або охорони зовнішніх кордонів», — повідомив нещодавно прем’єр-міністр Саулюс Сквернеліс після зустрічі у Вільнюсі з віце-президентом Європейської Комісії з питань енергетичного союзу Марошем Шефцовічем: «Литва подасть заявку на важливий портфель у тих галузях, де вона має значні досягнення та компетенції». У ньому вказується, що для Литви «сфери, пов’язані з економікою та енергетикою, залишаються пріоритетними напрямами» і що «необхідний прорив у захисті зовнішнього кордону Європейського Союзу». Прем’єр-міністр зазначив, що Литва «підтримає амбіційний план переходу Європи до кліматично нейтральної економіки до 2050 року».

«Однак ми повинні захищати конкурентоспроможність нашої промисловості, враховувати можливості та економічні й соціальні відмінності країн Європейського Союзу», — підкреслив він. За його словами, пріоритетом Литви є синхронізація електричних мереж країн Балтії до 2025 року, які нині пов’язані з Білоруссю та Росією, а вставкою із Західною Європою через Польщу. Сквернеліс також наголосив, що Островецька атомна електростанція в Білорусі, побудована за 46 км від литовської столиці Вільнюса, «є викликом для всього Європейського Союзу». «Доцільно підготувати більш широкий план щодо забезпечення ядерної безпеки в сусідніх з ЄС країнах», — зазначив він у комюніке.

Теми енергетичних проектів також панували під час зустрічі Шефцовіча з президентом Литви Гітанасом Науседою. Президент запропонував, зокрема, створення у Європейському Союзі координатора з питань синхронізації електромереж. Він заявив, що має намір обговорити це питання з новим президентом Латвії. Зустріч обох президентів, Гітанаса Науседи та Егілса Левітса, заплановано 2019 року. Цікаво, якою буде політична реакція країн Балтії на інформацію про концепцію вставки в Україні та експорт енергії з Островецької АЕС через Україну до Західної Європи, оскільки про таку концепцію відкрито говориться не тільки в коридорах «Укренерго». Україна потребує послів для своєї справи, а Литва та Польща, здається, є важливими союзниками.

Легко передбачити, якою може бути реакція Комісара з питань енергетики з Литви на співпрацю з Україною, яка відкриває «задні двері» для проекту Росатома. Тому ця проблема виходить далеко за рамки компетенції «Укренерго» і настав час, аби хтось нагадав, що міжнародна політика і дипломатія України — це роль глави держави, а не тимчасово виконувача обов’язків директора «Укренерго».

Наступний ефект, пов’язаний з позицією довіри до України як державного партнера, є неочікуваним. Проте у Європі такі аналізи проводяться, оскільки Україна намагається влітку отримати газ для завантаження газових сховищ саме з ЄС, а не з Росії. Це дуже розумна стратегія, важлива для безпеки та довіри до України. Чи французький EDF — один з найбільших європейських гравців також у сфері газу, до якого, звісно, теж надійшли неочікувані заяви представників урядового «Укренерго», проявить довіру і вирішить постачати газ із затримкою платежу? А може, у жовтні або листопаді хтось змінить умови погашення платежів і виконання контракту? EDF уже ризикнув, ставши біля витоків проекту «Енергетичний міст «Україна — Європейський Союз».

У Парижі або Лондоні спеціаліст з аналізу ризиків країни запитає про надійність державного партнера та долю проекту «Енергетичний міст». Може, хтось скаже, що одного ризику вже досить, слід почекати? Для іноземних інвесторів чітким сигналом є повна синхронізація енергосистеми України з її першим етапом «Енергетичний міст Україна — Європейський Союз». Конструкція вставки — це помилка LitPol і створення гібридної системи. В таку енергетичну систему не вдасться залучити іноземних інвесторів, крім інвесторів з Білорусі чи Росії. Напевно, не про таку енергетичну трансформацію йдеться у новій політичній адміністрації країни.

Тому міжнародний бізнес та інвестиції — це, головним чином, питання довіри, європеїзації регуляторного середовища та європеїзації України. Це найважливіша валюта, над якою ми всі працювали протягом багатьох років. На впливовому польському сайті energetyka24.pl опубліковано інтерв’ю з паном Олексієм Оржелем, керівником сектору енергетики Офісу ефективного регулювання, та нардепом від «Слуги народу». Нагадаю, що це незалежний експертно-аналітичний центр, який фінансується Європейським Союзом у рамках проекту FORBIZ та ініціативи EU4Business. У цьому інтерв’ю є й пасаж про проект «Енергомосту».

«Ви плануєте продовжити переговори про зв’язок між Хмельницькою АЕС та Польщею?

Ви маєте на увазі «Енергетичний міст»?

Так.

Ми детально розглянемо це питання. Це було рішення попереднього уряду. Ми хочемо спочатку дізнатися, якими будуть економічні прибутки. Польська сторона свого часу цікавилася цим проектом. Якщо це буде підтверджено, ми активізуємо діалог. Однак інтерес з боку наших партнерів з Польщі, можливо, зник. Водночас для нас пріоритетом буде не тільки відновлення «Енергетичного мосту», а й повна синхронізація української та польської систем».

Це важлива декларація. Зауважте, про вставки не йдеться. Звісно, варто, щоб експерт прочитав статут проекту та ознайомився зі ступенем його реалізації. Важливо дбати про надійність України для міжнародних партнерів та інвесторів. Для позиції України важливою є довіра з боку політичних союзників у Європейському Союзі. Наслідки втрати до-віри будуть дуже швидкими і болісними. Процитую українського Президента, звертаючись до колег в електроенергетичній галузі: «Думай. Те.»

Ольга КОШАРНА,

медіадиректор асоціації «Український Ядерний Форум»

 

 

 

Читайте також:

26.03.2024
Працюємо у мінімальній кількості
Працюємо у мінімальній кількості
Виробництво сірчаної кислоти – невід’ємна частина складного технологічного процесу виготовлення уранового оксидного концентрату. Розуміючи це, працівники сірчанокислотного цеху ГМЗ...
07.03.2024
Ми віримо у Перемогу і обов’язково її здобудемо!
Ми віримо у Перемогу і обов’язково її здобудемо!
Герой нашої сьогоднішньої публікації – Василь Зубенко, захисник, який мужньо боронить Батьківщину на найгарячіших напрямках фронту. Кілька тижнів пресслужба...
07.03.2024
Молодіжному руху атомників – 30!
Молодіжному руху атомників – 30!
У березні 1994 року, з прийняттям в Атомпрофспілці «Положення про секцію «Молодь», зародився молодіжний рух, який згодом перетворився на...
05.03.2024
2 роки окупації ЗАЕС. Ядерні злочини росії
2 роки окупації ЗАЕС. Ядерні злочини росії
4 березня 2022 року російські окупаційні війська із застосуванням важкої зброї окупували ЗАЕС. Внаслідок збройного штурму були пошкоджені будівля...
останні публікації
28.03.2024
Держатомрегулювання: черговий шантаж окупантів
Наміри російських окупантів вивести енергоблоки ЗАЕС на енергетичні рівні потужності несуть велику небезпеку виникнення аварій з радіаційними наслідками, які...
27.03.2024
Колдоговір на ПАЕС виконано
​На Південноукраїнській АЕС відбулись колдоговірна та звітна профспілкова конференції. Делегати від цехів та підрозділів підприємства заслухали звіти про виконання...
27.03.2024
Понад 500000 грн — наша допомога армії–2024
Коли рідна країна потерпає від ворожої навали, одним із найголовніших завдань кожного стає наближення Перемоги. І Атомпрофспілка активно бере...
26.03.2024
На РАЕС відбулися звітні конференції
На Рівненській АЕС провели звітну конференцію трудового колективу з виконання Колективного договору НАЕК Енергоатом у 2023 році та звітну...
25.03.2024
Нова Доповідь Місії ООН з прав людини в Україні
22 березня 2024 року у Києві Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ) презентувала свої нові дослідження...