Радіаційна безпека та унікальний досвід
Радіаційна безпека та унікальний досвід: атомники розвиваються
— Оновлені комплекси з переробки відходів на Рівненській та Запорізькій АЕС дозволять серйозно просунутися вперед у вирішенні проблеми радіаційної безпеки. Разом із заходами з продовження ресурсу одразу трьох енергоблоків на двох атомних станціях це буде одним із найбільших проектів розвитку, — каже старший науковий співробітник Інституту проблем безпеки АЕС НАН України 64-річний Сергій Барбашов. І ці роботи вже забезпечені необхідними коштами.
В січні Кабінет Міністрів затвердив проект вартістю майже 570 млн грн. На ЗАЕС діючий комплекс, передбачений проектом будівництва станції, реконструюватимуть. На РАЕС планують створити більш сучасний. Тут хочуть побудувати комплекс за 18 місяців.
Потужне обладнання отримали безкоштовно в рамках міжнародного проекту технічної допомоги. Воно дозволить, наприклад, плющити металеві бочки. І як наголошують у компанії "Енергоатом", комплекси призначені лише для забезпечення виробничого циклу станцій. Не завозитимуть жодних відходів з інших країн та регіонів нашої країни.ф
Такі комплекси, як і сховища, передбачені на всіх станціях, існували при них завжди. Цього потребує структура виробництва. Тепер вони стануть ефективніші та безпечніші. Кабмінівська програма дозволить розширити площі і змонтувати обладнання на штатних місцях, для чого вже підготували розпорядчу документацію. Проект контролює Єврокомісія.
"Користь від нього очевидна, адже поводження з радіоактивними відходами в атомній енергетиці — найболючіше питання. Радіоактивність живе тривалий час і треба боротися з цим, не допустити потрапляння радіоактивних матеріалів у навколишнє середовище, в екологічні та харчові ланцюжки, — говорить Барбашов. — Питання в надійності захоронень і технології обробки РАВ (радіоактивні відходи. — "ГПУ"). Адже сьогодні у світі йдуть за технологією "відкладеного рішення". Тимчасові сховища потрібні для того, щоб у найближчому майбутньому, коли з'являться необхідні технології, добути всі корисні речовини, а інше захоронити назавжди. Це в першу чергу стосується відпрацьованого ядерного палива. Але й комплекси на двох станціях будуть оснащені відповідними технологіями надійної консервації РАВ з тим, щоб надалі використовувати технології переробки".
Сьогодні українські АЕС мають власні сховища для відходів, проте їхній об'єм обмежений. А після того, як з'явиться можливість переробки, різні відходи виробництва — наприклад, відпрацьована олива, робочий одяг, частини насосів — приводитимуть до стану, придатного для перевезення в контейнерах у комплекс "Вектор". Він розташований у Чорнобильській зоні відчуження. Так звільниться місце на станційних сховищах.
Цей проект безпосередньо пов'язаний з розвитком української атомної енергетики, забезпечуючи стабільну і безпечну роботу станцій протягом ще багатьох років. Цьогоріч "Енергоатом" планує вкласти великі кошти в підвищення безпеки діючих енергоблоків. Водночас серед озвучених планів Міненерговугілля — добудова двох блоків на Хмельницькій АЕС, спорудження заводу з виробництва ядерного палива і централізованого сховища для відпрацьованого палива. У разі реалізації цих проектів Україна істотно просунеться вперед серед "атомних" держав.
На початку року переговори про фінансування цих проектів помітно прискорилися. Міністр палива та енергетики Едуард Ставицький провів робочу зустріч з російським колегою Олександром Новаком і главою "Росатома" Сергієм Кирієнком. А уповноважений з питань співпраці з РФ, СНД, ЄврАзЕС та іншими регіональними об'єднаннями Валерій Мунтіян повідомив, що Україна може отримати кредити на суму близько $6 млрд від російських банків на розвиток атомної енергетики.
Експерти схиляються до того, що швидко ці "будівництва віку" не реалізують. "Ці проекти існують не рік, не два, а десятиліття. Якби хоч половина буде виконана — це чудово. Бо своїми власними силами фінансувати капітальне будівництво Україна в найближчі два-п'ять років не зможе, джерел просто немає. А "атомний" тариф не дозволяє, не дозволяв і не дозволятиме робити дійсно великі проекти, навіть якщо його підвищать у півтора разу", — вважає експерт у галузі атомної енергетики, доктор фізико-математичних наук 53-річний Людвіг Литвинський.
Тому поки що НАЕК "Енергоатом" всерйоз розраховує на продовження ресурсу відразу трьох із них — двох на Запорізькій АЕС та одного на Южно-Українській. Досвід, отриманий у компанії в ході таких робіт на РАЕС та ЮУАЕС, дозволяє взятися відразу за три блоки. І як кажуть експерти, український досвід є унікальним. А це збільшує авторитет українців як фахівців у цьому питанні. "Ми успішно продовжили ресурс реакторів ВВЕР-440, першими почали продовжувати ВВЕР-1000, певний досвід у цій справі вже є. І ми цілком можемо передати його Угорщині, Фінляндії, іншим країнам світу та навіть тій самій Росії", — вважає Сергій Барбашов.
Незважаючи на проблеми з фінансуванням, Україна намагається йти в ногу зі світовими державами. За даними Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), 2013 року в різних країнах світу почали будівництво 10 атомних енергоблоків. Чотири споруджують у США, а три — в Китаї, причому один із них такого ж типу, який представлений в Україні. Тому українські плани щодо розвитку атомної енергетики не є чимось неординарним.
Цього року атомники отримали невеличке підвищення тарифу, на 0,88 коп. Крім того, в державному бюджеті 2014‑го передбачено 1,6 млрд грн на збільшення статутного фонду компанії. Процедуру ратифікації у Верховній Раді проходять дві позики на 600 млн євро кредитів від ЄБРР і Євроатому. Ці кошти спрямують на підвищення безпеки та розвиток, кажуть у компанії.
Автор: Василь Поліщук