До Дня народження Атомпрофспілки України
До Дня народження Атомпрофспілки України — 23 січня
Атомпрофспілка. Тобі — 22. Твоя хрещена мати — Рада голів профспілкових організацій атомних станцій та НВО «Прип’ять». Про твої здобутки уже 14-й рік широко розповідає газета «Атомник України». З перших днів заснування ти стала провідною в профспілковому середовищі, вступила до IСЕМ, як і Федерація профспілок України — до Міжнародної конфедерації.
Сьогодні у міжнародному профспілковому товаристві об’єднано чи не більше населення Земля. То коли, де і чому виникли профспілки? Звичайно, їх поява викликана самим життям. Технічна революція у Західній Європі призвела до промислового перевороту, переходу від ремісничої ручної праці до машинного виробництва, капіталістичного способу життя. Все це спричинило зміну складу суспільства. З’явилося два суб’єкти, які протиборствують: буржуазія і робітники.
Відсутність будь-яких законів про працю, нещадна експлуатація та цілковита безправність малозабезпечених, сімейні злидні змушували найманих працівників гуртуватися, створювати каси взаємодопомоги, страйкові комітети, товариства, формувати і висловлювати власникові та владі свої вимоги.
Тож причиною появи профспілок стало соціально-економічне невдоволення робітників, а приводом — консолідація зростаючої чисельності робітничого руху.
Процес розшарування в суспільстві прискорила Англійська буржуазна революція 1640—1660 років, яка привела до влади буржуазію та сприяла успішному розвитку капіталізму в країні та світі.
На початковій стадії боротьба за покращення матеріального стану мала неорганізований, стихійний характер. Робітники руйнували машини, а пізніше почали вдаватися до страйків. Силові дії знедолених людей стривожили підприємців і владу. В результаті було прийнято закон (1769 рік), який суворо карав руйнівників, а невдовзі проти них було запроваджено смертну кару, що стало приводом до організованої боротьби.
За відсутності дійової робітничої партії хтось мав очолити робітничий рух. Такою силою у 70—80-х роках XVIII століття стали робітничі об’єднання, які подекуди називали себе профспілками. Саме тому Англію називають їх батьківщиною.
Слідом за Англією історія зафіксувала факт створення наприкінці XVIII століття профспілок у Франції та Америці, а у 20-х роках ХIХ століття — у Німеччині.
Джерело профспілкового руху Східної Європи
Передумови. З розпадом Київської Русі, на думку вчених, на етнічній основі утворюється Українська держава, що проіснувала з 1202 року до 1377 року, до завоювання панською Польщею західноукраїнських земель.
Перехід Східної Галичини (1772 рік) від Польщі до Австрії сприяв виходу краю із застою.
Від початку свого утвердження на нових землях гамбурзька влада почала активно освоювати нову територію, ламати середньовічні цехові порядки та вкладати свій капітал у найбільш привабливі галузі виробництва (виготовлення меблів, взуття, пива, шоколаду), що призвело до зростання робітничого середовища. Наприклад, якщо на кінець XVIII століття на підприємствах Львова працювало менше тисячі ремісників і робітників, то за два десятиліття їх чисельність зросла втричі. До числа великих підприємств (за мірками того часу) належали завод сільськогосподарського виробництва та добре розвинена поліграфічна промисловість.
Звичайно, оновлена Західна Європа істотно вплинула на сусіда. Україна стала центром Східної Європи стосовно зародження та розвитку профспілкового руху.
Докази.
Львів. 6 листопада 1817 року. У друкарні Л. Піллера створюється каса добровільних пожертв для хворих робітників.
Листопад 1856 року. Робітники друкарень міста об’єднують свої каси в «Союз взаємної друкарської допомоги».
Початок 1868 року. Засновано «Промислове товариство чоловічих та жіночих кравців» і молодіжне товариство «Зоря».
Вересень 1868 року. Три представники профспілок краю беруть участь у роботі Першого конгресу профспілок у Берліні.
Січень 1870 року. Профспілка «Товариство поступове» проводить страйк друкарів.
30 січня 1870 року. Власники друкарень приймають умови Тарифної комісії товариства. Удвічі підвищуються тарифні ставки. Тривалість робочого дня обмежується 10 годинами.
1899 рік. На базі існуючих профспілок міста створюється керівний орган «Профспілкова комісія». Комісія об’єднує профспілки поліграфістів, торгових працівників, бляхарів, шевців, малярів, склярів, металістів. Загалом понад 2 тисячі спілчан, а також профспілкові товариства «Сила», «Праця», «Братерство». Комісія стає керівним органом Східної Галичини.
Із запізненням майже на століття з відомих причин профспілковий рух із Західної України поширюється на Східну Україну, яка входила до складу Російської імперії. Крім характерних для Західної Європи робітничих організацій, у Східній Україні з’являються нові, більш демократичні формування.
Дніпропетровськ, Луганськ. Початок 1905 року. За домовленістю з адміністрацією (відповідно) паровозобудівного та металургійного заводів створюються депутатські та делегатські збори.
Миколаїв. 24 березня 1905 року. За згодою сторін суднобудівного заводу підписуються правила про порядок виборів депутатів від робітників, про їхні повноваження, функції заводських зборів депутатів.
Харків. 1 лютого 1905 року. Після переможного страйку між робітниками і директором машинобудівного заводу укладається перша письмова угода про створення заводської комісії. Визначаються її права та обов’язки, порядок виборів членів комісії.
Права комісії: вести переговори з директором заводу; брати участь у розгляді змін розцінок відрядних робіт; з’ясовувати причини звільнення робітників; розглядати конфлікти між робітниками і адміністрацією; спостерігати за проходженням і витратами капіталу.
Згідно з договором на заводі на півгодини скорочувалася тривалість робочого дня, визначався розмір заробітної плати та порядок її виплати.
У Нарисах історії профспілок України (2002 рік) ця угода називається першим колективним договором. А хіба це не є складовою подальших прав профспілкових комітетів?
Перша половина 1905 року. Початок створення профспілок дрібних підприємців, ремісників дрібних майстерень. Вони з’являються у Катеринославі, Києві, Кременчуці, Миколаєві, Одесі, Полтаві та багатьох інших містах України.
За прикладом Львівської комісії профспілок у вересні 1905 року у Харкові (вперше на території царської Росії) створюється Центральне бюро професійних спілок (а їх у місті було 13), ініціюється створення такого міжспілкового органу в Росії. Профспілками міста друкується газета «Союз» і «Труд». У Катеринославі журнал «Вестник труда», в Одесі «Южный профессиональный листок», «Рабочее дело».
З наведених прикладів видно, що Україна стає центром зародження та розвитку профспілок у Східній Європі.
Обмеження свободи. Втрата самостійності
Лише факти. Львів. Листопад 1848 року. Поліція закриває першу профспілкову газету «Приватний службовець».
Грудень 1872 року. Розпуск владою «Товариства поступове». 7 квітня 1870 року влада Австро-Угорщини вносить доповнення до конституції, яким працедавцям надається право вдаватися до антистрайкових заходів, зокрема локаутів, штрейкбрехерства. Передбачається ув’язнення до трьох місяців осіб, через діяльність яких припинялася робота.
З відновленням Польської держави (1911 рік) наступ на життя українців, які проживають у Східній Галичині, посилюється.
Приймається низка урядових циркулярів, спрямованих на обмеження діяльності, а то й ліквідації профспілок. Побоюючись їх активної діяльності, уряд 8 лютого 1919 року видає декрет «Про уніфікацію та централізацію профспілкового руху». Влада ставить завдання спрямувати роботу всіх діючих профспілок у русло лояльного загальнонаціонального руху.
Конкретну реорганізацію профспілок на західноукраїнських землях передбачав ще один урядовий декрет «Про організацію тимчасової влади другої інстанції» та інструктивний лист Міністерства внутрішніх справ Польщі «Про профспілки». Міністерство наполягало на терміновому скликанні з’їзду старост. Ставилося завдання вирішити питання реорганізації, підпорядкування та діяльності профспілок, їх реєстрації і контролю за їх діяльністю. Від профспілок вимагалося внести до своїх статутів зміну щодо підпорядкованості, запровадження діловодства польською мовою, визначення свого ставлення до держави.
Переєстрації підлягали лише ті профспілки, статути яких було зареєстровано Головним інспектором праці. Профспілки, засновані за часів Австро-Угорської та Російської імперії, польська влада ліквідовує. Вже у 1923 році на землях Західної України не залишилося жодної такої профспілки.
Великим ударом для профспілок краю став розпуск у 1937 році Львівських окружної ради та Окружної комісії профспілок, діяльність яких поширювалася на Волинське, Львівське, Станіславське та Тернопільське воєводства. Однак робота на їх територіях перебувала під безпосереднім контролем державних відділів воєводств у справах профспілок.
Деструктивну роль у профспілковому русі Західної України зіграв польський національний рух, який називав себе надкласовим.
Не легшим було становище профспілок Східної України у складі Російської імперії.
4 березня 1906 року приймається Закон «Тимчасові правила про професійні товариства, які засновуються для осіб торговельних і промислових підприємств, чи для власників цих підприємств».
Закон, на перший погляд, начебто стимулював легальні форми самоорганізації, сприяв розвитку профспілкового руху, але правилами; обмежувалося коло професій робітників і службовців, яким дозволялося об’єднуватись у профспілки. Цієї можливості позбавлялися залізничники, працівники пошти і телеграфу, службовці банків та інших державних установ, сільськогосподарські працівники. Заборонялося накопичувати антистрайковий фонд. Економічна діяльність профспілок обмежувалася з’ясуванням стану робітників. Не дозволялося створювати загальні профспілки, а у виробничі профспілки об’єднувати декілька однотипових дрібних організацій. Не дозволялося створювати обласні, всеросійські профспілки.
Профспілки могли отримувати дозвіл на існування лише після з’ясування поліцією їх благонадійності та затвердження їх статутів у органах влади.
Побоюючись організованого руху за свої права, «Тимчасові правила» спрямовували будівництво профспілок за цеховою системою. Із запровадженням цих правил у Кримінальний кодекс було внесено доповнення, яким передбачалося покарання до 3-х місяців арешту за порушення цих правил.
Із уведенням у дію «Тимчасових правил» влада розпочала масове закриття профспілок, відмовляла їм у реєстрації. Наприклад, миколаївський генерал-губернатор мотивував відмову у реєстрації «шкідливим спрямуванням їх діяльності». Наприкінці 1906 року по Україні було відмовлено у реєстрації 104 профспілкам, а 53 — закрито, заарештовано 193 членів правлінь профспілок, майже половину з яких відправлено до Сибіру.
Після 1917 року із самостійністю профспілок в Україні практично було покінчено. Припинено діяльність Всеукраїнської центральної ради профспілок. Замість неї утворюється організаційно-інструкторське бюро ВЦРПС по Україні, пізніше перетворене на бюро Півдня Росії ВЦРПС, а після утворення СРСР і українське бюро ВЦРПС.
Організаційна структура профспілок Радянського Союзу не передбачала існування в республіках профспілок. Колишні українські профспілки стали організаціями профспілок Союзу РСР.
Час спливав. Але організації профспілок республіки не втратили надії мати в державі Україна (за Конституцією) свої самостійні профспілки.
Борис ВОЛОШИН,
колишній працівник профспілок України,
член Атомпрофспілки України
(Далі буде)