Проблеми в атомно-промисловому комплексі штучні
Голова Атомпрофспілки Валерій МАТОВ:
«Проблеми в атомно-промисловому комплексі рукотворні»
Як уже повідомлялося, 8-9 лютого Голова Атомпрофспілки Валерій Матов відвідав промислові майданчики Східного гірничо-збагачувального комбінату, взяв участь у розширеному засіданні профкому Новокостянтинівської та Інгульської шахт, зустрівся з народними депутатами та керівництвом області. Усі ці заходи спричинені пошуком розв’язання проблем державного підприємства «СхідГЗК».
«На жаль, надкритична ситуація характерна сьогодні для всього атомно-промислового комплексу, — зазначив в інтерв’ю газеті «Атомник України» Валерій Матов. — І загрози для існування єдиного уранового підприємства в Україні, ефективної роботи Національної компанії «Енергоатом» створені рукотворно».
Валерій Олексійович Матов народився у м. Жовті Води, де розташоване ДП «СхідГЗК». Після закінчення профільного вишу, до кар’єри профспілковця, працював інженером-маркшейдером шахти «Північна» комбінату. Знає про виробничі процеси, що називається, «не з чужого голосу».
ДП НАЕК «Енергоатом»: з успішної Компанії — на збиткову
— В останні роки складається враження, що певні бізнес-групи, лобіюючи свої інтереси, доводять ДП «СхідГЗК» і ДП НАЕК «Енергоатом» до фази банкрутства. На це вказують різні дії за різних урядів, які тривають не перший місяць і навіть не перший рік. У випадку з державним підприємством «СхідГЗК» — це «хвороба хронічна» через багаторічне недофінансування виробничих процесів. У випадку ж з державним підприємством НАЕК «Енергоатом» урядові рішення спричинили «гостру хворобу», адже буквально за рік-два успішну Компанію перетворили на збиткову, з втратами майже на таку саму суму, яку становив до цього її прибуток. За три квартали 2020 року «Енергоатом» отримав чисті збитки на суму 5,3 мільярда гривень, тоді як у 2019 році — це було 3,8 млрд грн прибутку, у 2018-му — 4,6 млрд грн прибутку. Це багато про що говорить, і знаючі люди розуміють: штучна збитковість НАЕК у чиїхось інтересах.
З появою нового напряму в українському енерговиробництві, так званих відновлюваних джерел, урядом надані для них такі пільгові умови і такі преференції, що це поставило в абсолютно нерівні з ними і несправедливі умови традиційну енергетику. Посудіть самі, у загальному балансі виробітку електроенергії в Україні частка генерації ВДЕ становить усього до 7 відсотків. Але щодо цінової політики у сукупності ціна за «зелені кіловати» з вітрових та сонячних станцій у 8-9 разів більше, ніж отримує за свою продукцію атомна енергетика, частка якої у загальному балансі виробленої Україною електроенергії становить понад 50 відсотків!
Стурбованість у Атомпрофспілки спричинюють у цілому механізми розрахунку на ринку електроенергії. І ми про це постійно заявляємо. Сьогодні для НАЕК «Енергоатом» склалася надкритична ситуація у зв’язку зі значним нарощенням дебіторської заборгованості ДП «Гарантований покупець», якому Компанія реалізує електроенергію за так званим механізмом ПСО (спеціальні зобов’язання продавати електроенергію за зниженою ціною), ПрАТ НЕК «Укренерго» (реалізація електричної енергії для врегулювання небалансів). Нині загальна дебіторська заборгованість НАЕК «Енергоатом» перевищує 24 млрд гривень!
ДП «СхідГЗК» — кинуте напризволяще «державне дитя»
— СхідГЗК, хоч і є державним підприємством, багато років є кинутим напризволяще «державним дитям» — без уваги і підтримки! Своїми силами реалізує проєкт з уведення в експлуатацію перспективного для України Новокостянтинівського уранового родовища. Усі витрати на новобуд СхідГЗК «тягне» на собі, за рахунок кредитів, власних коштів будує, купує обладнання. Це значні витрати, які за тривалий період будівництва вимили усі обігові кошти комбінату, і це не дає змоги забезпечити ні належні умови праці, ні відповідну праці уранщиків зарплату. В цих умовах аж ніяк не йдеться про якусь підтримку діючих копалень і подальший розвиток уранового видобутку. Смолінська, Інгульська шахти вже не «першої свіжості», підходять до того етапу, коли їх робочий ресурс закінчується. За цим почнуться проблеми зняття їх з експлуатації, доведення цих проммайданчиків до безпечного стану, вирішення низки екологічних проблем.
Значний занепад вітчизняної уранової галузі розпочався у 2017 році, коли НКРЕКП (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) ціну на урановий оксидний концентрат прив’язала до світових пропозицій на цей концентрат. При цьому ціна на уран, видобутий з українських шахт за такої методики, стала значно нижчою, ніж собівартість його видобутку. Треба розуміти, що в нас уран залягає в гранітних породах, і його добувають у шахтах з граніту блочним вилуговуванням, що значно здорожчує собівартість видобутої продукції. У деяких країнах уран залягає в м’яких ґрунтах, і його видобувають менш затратним методом підземного вилуговування.
НКРЕКП цього тоді не врахувала. Через нову методику цієї нацкомісії у формуванні цін на ядерне паливо СхідГЗК у 2018 році скоротив чистий прибуток в 14,5 разу, недоотримав 1,4 млрд гривень! Комбінату обіцяли перекрити різницю між ціною та собівартістю виробництва державними дотаціями з бюджету. Але їх ніхто так і не дав. Встановлена ціна 80 доларів за кг урану за собівартості його 100-110 доларів за цей час призвела до того, що СхідГЗК «покладено на лопатки». Під загрозою понад рік виплата зарплати. Ми намагаємося не допускати значну заборгованість, але вона є, місяць і більше, і виплачується такими мізерними частинами — тисяча-дві, що абсолютно не забезпечує ні потреби на харчування гірника, в якого чималі фізичні затрати, ні потреб на утримання його сім’ї. Трудовий колектив на протестних акціях, організованих Атомпрофспілкою у грудні 2020 року під будівлями Кабінету Міністрів, Міністерства енергетики та Офісом Президента, відчайдушними діями з перекриття трас «вибивав» заборгованості у зарплаті.
Про професіоналізм у галузі й державницьку позицію
— Ми розуміємо, на це вказують економісти передусім, що економіку підприємства можна побудувати, коли воно працює повноцінно, на проєктну потужність, виконує обсяги, що вирівнюють економічні показники. У світі всього 13 великих продуцентів урану, і всього три з них є рентабельними, інші — так чи інакше дотуються державами. Уряд України мав би також придумати схему, як саме компенсувати збитки українським гірникам-уранщикам, адже вони об’єктивно не можуть зменшити собівартість своєї продукції. Від Атомпрофспілки були численні звернення до Уряду, будувалися певні концепції і програми для того, щоб отримати державну підтримку у вигляді певних фінансових коштів у державному бюджеті. Такі кошти закладалися, наскільки я пам’ятаю, починаючи з 1996 року. Але вони реально на підприємство не надходили. У перші роки було держфінансування у межах 2-3 відсотків, сьогодні й цього немає, навіть на прикладі держбюджету минулого року. З великими потугами, ходінням, вибиванням, у держбюджеті була передбачена мізерна підтримка СхідГЗК у сумі 140 млн гривень. Але й ці кошти на комбінат не надійшли.
Ще й року не минуло, як мною, у червні 2020-го, було ініційовано проведення наради з в.о. міністра енергетики Ольгою Буславець на жовтоводському майданчику за участю представників трудових колективів усіх підрозділів підприємства і народними депутатами регіону, з якими в Атомпрофспілки тісна співпраця. Йшлося про вироблення покрокових дій для зміни на краще ситуації в атомно-промисловому секторі. Було створено антикризовий штаб для виведення СхідГЗК з кризи, складався протокол дій, було окреслено чіткі терміни та виконавці. Тодішня очільниця міністерства Ольга Буславець обіцяла взяти виконання протоколу під особистий контроль.
Але, на жаль, після тих відвідин і багатозначних її обіцянок, проблеми жодним чином не вирішувалися. Навпаки, ми отримали «за допомогою» в.о. міністра обмеження базового навантаження атомних електростанцій. Позапланово були виведені в ремонт енергоблоки, хоча для цього має бути підготовчий період. Водночас зросло виробництво відновлюваної енергії та електроенергії на теплових електростанціях, більшість із яких належить бізнесмену Рінату Ахметову, хоча теплова енергія і енергія ВДЕ є набагато дорожчою, ніж атомна. Атомний тариф порівняно з тепловиками становить співвідношення 1 до 3 — кВт атомної електроенергії коштує 56 копійок, а «зелений тариф» — 4 грн 45 коп. Атомники мають достатній ресурс, але електроенергія сьогодні чомусь закуповується у Білорусі та Росії.
Питання в галузі мають вирішувати професіонали, а не політично заангажовані міністри, і не міністри, далекі від проблематики атомно-промислового комплексу.
На жаль, і адміністрація комбінату вдається до простих рішень — скорочує штат працівників. Атомпрофспілка щоразу відстоювала колектив комбінату. Уранове підприємство в Україні — це специфічні підрозділи, розташовані не в столиці чи інших великих містах, багатих на пропозиції зайнятості. Від благополуччя підприємства залежить благополуччя уранового регіону.
У 2018 році, коли наказом адміністрації було передбачено ліквідацію зі структури та штатного розпису 7 підрозділів, Атомпрофспілка та первинна профспілкова організація ДП «СхідГЗК» використали всі надані законом, Галузевою угодою та колективним договором ДП «СхідГЗК» права та засоби, і домоглися скасування розпорядження адміністрації «Про вручення працівникам підприємства попередження про вивільнення».
Зберегти стратегічно важливу галузь
— Урановидобувну галузь України потрібно зберегти як стратегічну. Ми розуміємо, що держава в цьому плані нам матеріально не допоможе. Тому Атомпрофспілка ініціює питання про інтегрування ДП «СхідГЗК» у структуру ДП НАЕК «Енергоатом», побудову вертикально інтегрованої системи в атомно-промисловому комплексі: від видобутку урану, його збагачення — до вироблення електроенергії. Таке рішення, зрештою, на вимогу Атомпрофспілки Уряд уже схвалював у липні 2019 року, проте до реалізації його тоді так і не дійшло.
Приєднання СхідГЗК до НАЕК «Енергоатом» дасть змогу зберегти урановидобувну та уранопереробну галузі, забезпечувати на 100% потреби українських АЕС і знизити ціну на уран. У складі НАЕК собівартість уранової продукції Східного ГЗК зменшиться за рахунок зниження ціни на закупівлю електроенергії, оптимізації інших процесів. Вирівнялася б економіка підприємства. У великому колективі ефективніше вирішувалися б питання соціального захисту, медичного обслуговування гірників, питання реабілітації персоналу тощо. За умови об’єднання в єдине ціле атомно-промислового комплексу негативні процеси на комбінаті нівелювалися б і за рахунок тарифу на електроенергію.
Це наша позиція, але ми хотіли почути думку трудового колективу, для цього виїжджали на проммайданчики СхідГЗК. На засіданнях це питання розглядалося дуже детально, з урахуванням думки і фахівців, і працівників підприємства. Ми дійшли висновку, що єдино правильним за цих умов, з урахуванням того, що продукція ДП «СхідГЗК» є затребуваною тільки ДП НАЕК «Енергоатом», буде вибудувати між підприємствами інші відносини. Ми відчули підтримку народного депутата регіону Сергія Нагорняка і голови облдержадміністрації Андрія Назаренка, які з розумінням поставилися до цього важливого питання. А. Назаренко ініціював проведення найближчим часом виїзного засідання ПЕКівського комітету ВРУ на одному з майданчиків, де проводиться видобуток урану, для вироблення рекомендацій для Кабінету Міністрів, Офісу Президента України, НКРЕ. Нас хвилює лише те, що керівництво комбінату займає сьогодні неконструктивну позицію — вони не бачать сенсу в об’єднанні.
Найближчим часом буде проведено загальну конференцію трудового колективу ДП «СхідГЗК», де узгодимо спільну позицію. Ми сподіваємося на прийняття рішення, яке сьогодні реально зможе врятувати підприємство від банкрутства, а можливо, й від ліквідації, про яку зацікавлені в цьому особи усе частіше кажуть.
Лілія СОКОЛОВА,