Головний напрям діяльності вашої профорганізації?

2021, 36
   

Фонд соцстраху: від самоврядності до одержавлення

31.05.2021

Фонд соцстрахування: від самоврядності до одержавлення

Одержавлення соціального страхування – це приклад того, як можна спаплюжити гарну (у первісному задумі) ідею. Як крок за кроком держава перебирала на себе право одноосібно керувати Фондом соціального страхування, розпоряджатися його коштами, руйнуючи засади соціального паритету відштовхувати своїх соціальних партнерів – роботодавців і профспілки від управління Фондом. Сьогодні владою робиться спроба остаточно знівелювати їхню роль в управлінні Фондом та ще більше звузити права застрахованих осіб законопроєктом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації функцій Фонду соціального страхування України». З цими змінами Атомпрофспілка категорично не погоджується, відповідне звернення направила до СПО профспілок. У Спільному представницькому органі створено робочу групу, в якій бере участь фахівець Атомпрофспілки з охорони праці та соціального страхування Валерій Сіпєєв. Як дійшло до того, що Фонд соціального страхування зі стабільно працюючого перетворився на неефективно функціонуючий, з великими затримками і заборгованостями із соціальних виплат,– сьогоднішнє з ним інтерв’ю.

– Валерію Івановичу, трипартизм в управлінні Фондом соцстраху – вибір цієї моделі було зроблено правильно?

– До 2001 року соціальне страхування управлялося профспілками. Згодом Закон «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування…» передбачав паритетність управління Фонду соцстраху (по 15 осіб у Правлінні – від застрахованих, яких представляють профспілки, від роботодавців та держави). Контроль за розподіленням коштів – за Наглядовою радою та державою. Бюджет затверджувався Правлінням Фонду. Кошти соцстраху не входили до Державного бюджету. Допомога по тимчасовій непрацездатності оплачувалася з першого дня за рахунок Фонду. Так було, коли створювався Фонд. Фонд був самоврядним і принцип паритетності представників суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні (держави, роботодавців і профспілок, як представників застрахованих осіб) давав змогу повноцінно та рівноправно захищати інтереси кожної зі Сторін. Фонди соціального страхування стабільно працювали та ефективно забезпечували соціальний захист застрахованих осіб, навіть, у роки фінансово-економічних криз. Вибір моделі соціального страхування у 2001 році було зроблено правильно.

Чому ж діяльність Фонду сьогодні, м’яко кажучи, є неефективною?

– Я би визначив жорсткіше – провальною: станом на 01.04.2021 року  заборгованість застрахованим особам досягла більш як 2 млрд. грн. із затримкою більш ніж на місяць. І винна у цьому держава. Саме вона протягом п’ятнадцяти останніх років поступово перетворювала Фонд, який і досі де-юре є некомерційною самоврядною організацією, у де-факто залежну від міністерств та Кабміну державну структуру, не здатну передбачати майбутні ризики та своєчасно на них реагувати. У 2014-му бюджет Фонду став затверджуватися Кабінетом Міністром України. Фонд фактично втратив самоврядність, адже вже не затверджує бюджет. Більше того, у законопроєкті «Про внесення змін до деяких законодавчих актів…», який просуває зараз Голова Комітету ВРУ з питань соцполітики Галина Третьякова, і з яким Атомпрофспілка категорично не погоджується, пропонується призначення та звільнення керівників управлінь виконавчої дирекції Фонду директором виконавчої дирекції Фонду – за погодженням із центральним органом виконавчої влади(!)  Тобто, Правління Фонду, яке відповідно до законодавства складається з урахуванням паритетності представників соціальних Сторін, фактично безправне.

– Кабмін погоджує проєкт бюджету Фонду, звідси такі довжелезні провали у термінах його затвердження – у 1,5-2 місяці?

– Казначейська система управління Фондом, яка на сьогодні діє, не дозволяє швидко скоригувати бюджет,  відреагувати, особливо зараз – за ситуації з пандемією, на те, що не вистачає грошей на оплату лікарняних. Як наслідок, заборгованість Фонду зростає. І працівники, дійсно, чекають по півтора-два місяці виплат за лікарняними, поки Кабмін не прийме необхідні правки, дасть якісь дозволи на відправлення коштів. Примітно те, що потім, коли держава «героїчними зусиллями» вирішує проблему, вона рапортує: «Ми спромоглися, ми погасили заборгованість». Але до такої проблемної ситуації можна було просто не доводити.

До речі, проблем додалося, й у цьому позначилася непрофесійність державних мужів, через скорочення чисельності контролюючих підрозділів. В об'єднаному Фонді було зруйновано такий напрям роботи як експертиза тимчасової непрацездатності, в якій працювали фахівці-медики, які перевіряли лікувальні заклади на предмет обґрунтованості, правильності видачі та оформлення листків непрацездатності, контактуючи в цьому із Міністерством охорони здоров'я України. Через це виникли проблеми з безконтрольною видачою листків непрацездатності лікувальними закладами та зростанням видатків Фонду на допомогу з тимчасової непрацездатності, тобто додалося заборгованості.

– Коли і чому у держави з’явилася ідея відштовхнути соціальних партнерів – профспілки і роботодавців – від управління Фондом соцстраху?

– Ця ідея не дає спокою кожному з нових урядів. Уряди змінюються, приходять до влади різні політичні сили, але кожна з них намагається зібрати під своє крило максимальну кількість грошових коштів і одноосібно управляти грошовими потоками.Так, у 2007 році було введено казначейську форму обслуговування рахунків Фондів у порядку, передбаченому для коштів державного бюджету. Справа у тому, що у Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» вказано, що кошти Фонду не входять до Держбюджету, але влада знайшла у законодавстві проріху, Верховна Рада проголосувала, і тепер кошти з Держказначейства можуть спрямовуватися вже на будь-які цілі, які держава буде вважати за більш важливі. Кошти соцстраху тепер на єдиному казначейському рахунку, і там де більша дірка, там ними і будуть «латати».

– Тобто, куди держава скаже кошти Фонду соцстраху спрямувати у даний момент, туди вони і будуть направлені?

– Для цього власне і був придуманий такий складний механізм: підняти кошти наверх, а потім за складною схемою спрямовувати їх назад на лікарняні. Раніше оплата відбувалася одразу: працівник повертається після хвороби на підприємство, бухгалтер робить розрахунок і лікарняний сплачується у встановлену дату в аванс або у зарплату. Навіть, людина ще хворіла, авже мала можливість отримати оплату лікарняного, бо гроші потрібні особливо у період хвороби.

Після того, як ввели казначейську форму обслуговування рахунків соцстраху, бухгалтер не оплачує лікарняний одразу, районні або обласні відділення перераховують гроші на самий верх – вони акумулюються в Казначействі. Спрощено це виглядає так: бухгалтер розраховує лікарняний і передає до районного відділення Фонду соцстраху, там його перевіряють і дають заявку в область, область дає заявку до Києва на те, щоб кошти повернули на оплату на тому підприємстві, куди було надано лікарняний. І тепер гроші мандрують у зворотному напрямку, якщо лікарняний було розраховано правильно: з Києва – до області, з області – у район, а там – на підприємство. От і проходить місяць-два, а може бути і більше, бо це залежить ще від наявності грошей у Казначействі. А тим часом людина вишукує гроші на ліки…

– Зменшення соціальних податків теж позначилося на дефіциті коштів у Фонді?

– Уряд вдався до цього у 2014 році, з розгортанням війни Росії з Україною, маючи на меті зменшити тіньову економіку в країні. Тоді практично удвічі скоротили розмір єдиного соціального внеску, ЄСВ зрізали до 22 відсотків. Зменшили частку єдиного внеску і до Фонду соцстраху – з 14,3% до 9,4%. Скасували сплату єдиного внеску працівниками. Але, якщо влада приймає такі кардинальні рішення, які знижують соціальний захист, треба було паралельно щось пропонувати – за рахунок яких коштів покривати зменшення податкового навантаження. Напевно, необхідно вишукувати в Держбюджеті необ'єктивні витрати. Наприклад, зменшити кошти на утримання держапарату. Чи обрізати захмарну заробітну плату керівникам, не платити їм премії по мільйону доларів, і це на державних підприємствах, які, до того ж, нічого не виробляють! Інше джерело – зайнятися, нарешті, офшорами. Підприємствами, які за демпінговими цінами продають власну продукцію в офшорних зонах ними ж створеним підприємствам, а ті, вже за світовими цінами, продають далі, і шалені бариші осідають у кишенях бізнесменів, не оподатковуються і не приносять дохід державі. Це ж теж тіньова економіка. Цим треба займатися. Або не давати обраним підприємствам безповоротні мільярдні дотації. Не списувати безпідставно борги за податки. Це має стати джерелом поповнення витрат на потреби соціально незахищених. Але, на жаль, українські державні службовці дуже залежать від політиків і олігархів.Тому, аби крісла під ними не хиталися, усе роблять для них за рахунок звичайних людей. І це відбувається незалежно від того, хто при владі.

Сьогодні Міністерство економіки закидає профспілкам: от ви дорікаєте, запропонуйте механізм поповнення коштів. У профспілок немає проєкту Держбюджету, вони не бачать усіх статей, хто просить і для чого. Влада складає Держбюджет, і має шукати як забезпечити в державі соціальні потреби, а не відрізати «по живому» у людей, зменшуючи їм допомоги: у разі хвороби, безробіття, народження дітей тощо.

– У згаданому законопроєкті передбачається також збільшення днів оплати роботодавцем страхового випадку – з 5 до 10, по суті, перекладення функцій Фонду соцстраху на роботодавців, як до цього ставляться профспілки?

– Раніше з першого дня непрацездатності лікарняний оплачував Фонд соцстраху. Потім, у 2011-му, влада ввела оплату лікарняного Фондом з 6-го дня непрацездатності. Велика частина, напевно 30 відсотків, грошових виплат одразу з Фонду соцстраху було знято. Адже більшість хворіє, як правило, протягом п'яти днів, потім лікарняний закриває. Роботодавці на це погодилися. Профспілки, хоча спочатку й обурились, пішли на це теж, адже працівника не було позбавлено виплат за лікарняними.

Але новим законопроєктом, який зараз надано для погодження профспілкам, хочуть сплати перших 10 днів лікарняних перекласти на роботодавців, які другий рік поспіль перебувають у надскладних фінансово-економічних умовах, пов’язаних з пандемією! Ми, як профспілки, що відстоюють інтереси працюючих людей, розуміємо, що у роботодавця може просто не вистачити на це коштів. Державна гарантія сплати працівникові лікарняного може зійти нанівець. А це порушення ст. 22 Конституції України, яка забороняє звуження прав громадян. Перекладення функцій Фонду соцстраху з оплати страхових випадків на роботодавців однозначно призведе до збільшення собівартості продукції та послуг, а отже й до їх ціни, що в кінцевому результаті оплачуватиметься громадянами.

Це загрожує ще тим, що роботодавець може захотіти  позбавитися від працівника, який хворіє. І ця проблема, якщо законопроєкт приймуть, виникне обов'язково: за хворобу, особливо, якщо намітилася тривала, працівникові можуть вказати: «пішов геть». А з урахуванням тих змін до КЗпП, що просуває Третьякова, – щодо можливості звільнення роботодавцем працівника без пояснень, це абсолютно можливе.

Мине епідемія, повернемося до звичайного життя. І тоді Фонд соцстраху, якщо приймуть законопроєкт, буде оплачувати лікарняний лише одиницям, адже більше двох тижнів зазвичай не хворіють…

– Я сподіваюся, що законопроєкт не приймуть. Можливо, усі ці владні ініціативи задумані, щоб збити хвилю напруги з інших речей. Наприклад, щодо призначення директора Фонду Кабміном, а не Управлінням Фонду, відповідно до законодавства. На сьогодні, по суті, у Фонді вже відсутні колегіальність і соціальний паритет. А що означає відсутність у такому органі як Фонд соцстраху таких учасників як профспілки, які є представниками застрахованих осіб? Коли немає того, перед ким треба періодично звітувати, ризик корупції зростає у рази. Профспілки – це у дійсності очі громадськості. А владі зручно робити все по-тихому. Тому антисоціальні, антипрофспілкові законопроєкти сиплються один за одним. Тому що, якщо вони відсунуть від представництва профспілки, вони будуть робити, все, що захочуть, не озираючись на профспілки. І люди про це навіть не будуть знати,  або дізнаються тільки тоді, коли їх ставитимуть уже перед фактом. Наприклад, коли працівник вийде з лікарняного, а йому скажуть: «так вам виплат і не передбачено взагалі, адже прийнято відповідний закон». На моє переконання, влада хоче залишити працівника з роботодавцем сам на сам. Але сподіваюсь ми, профспілки, цей наступ на права застрахованих осіб відіб'ємо.

Лілія Соколова

 

останні публікації
16.09.2021
Уп’яте відбувся турнір із тенісу «РАЕС OPEN»
12 вересня відбулася Відкрита першість Рівненської АЕС із тенісу «РАЕС OPEN 2021». Цього року турнір пройшов уже вп’яте та...
15.09.2021
Мільярд гривень на соціальний розвиток
Енергоатом провів розширене засідання Дирекції та профспілкового комітету Компанії з підведення підсумків виконання Колективного договору у першому півріччі 2021 року....
14.09.2021
МКП до України з приводу трудових реформ
МКП спільно з ЄКП звернулася до високопоставлених політиків України з листом, в якому висловила стурбованість з приводу триваючих в...
10.09.2021
Спортсмени Ради ветеранів ЮУАЕС
Напередодні Дня фізичної культури і спорту у Раді ветеранів ЮУАЕС вшановували своїх спортсменів....
13.09.2021
Комітет ВР не підтримав антитрудовий законопроект
Нещодавно відбулося засідання Комітету з питань інтеграції до ЄС Верховної Ради України, на якому розглядався Проект Закону України 5371...