В Україну імігрує більше, ніж емігрує з України

В Україну імігрує більше, ніж емігрує з України

Людська міграція – явище у сучасному світі звичайне. Раніше вона була переважно трудовою, так званою «економічною». Сьогодні вирізняється складністю причин і різноманітністю до цього процесу державних підходів. В Україні більшою мірою чують про виїзд наших громадян за кордон з метою працевлаштування (близько половини співвітчизників їде до Росії, решта – до Америки й у країни Євросоюзу). Й меншою мірою відомо про імміграцію іноземців до України. Проте тепер міграційний рух відбувається інтенсивніше саме у зворотньому напрямі. Хоча це може змінитися, бо міграційні процеси мають хвилеподібний характер. Так, на початку 1990-х років Україна була країною імміграції (приїжджало більше, ніж виїжджало). З 1994-го – еміграції. За даними Держкомстату, 2001 року в Україні було від’ємне сальдо міграції (різниця між кількістю прибулих і вибулих) – 33471 особа, у 2002-му – 33791. Потім поступово, а з 2005 року остаточно (після помаранчевої революції), збільшується число іммігрантів до України (сальдо міграції на рівні близько+4600). І зараз наявний стійкий додатній міграційний баланс: приїжджає більше, ніж виїжджає. Лідерами з приросту населення за рахунок іноземців є Одеська область, Київ та Крим.

-  Щоправда, за останні два роки міграційне сальдо дещо зменшилося, але залишається додатним, - каже заступник завідувача відділу міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ Тетяна Драгунова. – Їдуть, передусім з країн колишнього Радянського Союзу, так званого, «нового зарубіжжя». В основному, вихідці з України. Росії та Молдови. Повертаються за сімейними обставинами, або переїжджають після виходу на пенсію, в основному, військовослужбовці. Останнім часом посилилися такі потоки до Севастополю. З російською пенсією в Україні жити ситніше, до того ж, кліматичні умови сприятливі. Їдуть також з так званого «старого зарубіжжя» - з країн третього світу. З Азії, Африки, Китаю, Турції, Сірії. Переважно це чоловіки до 40 років. В основному працюють у нас у сфері торгівлі та посередницьких фірмах. І чимало з них офіційно не реєструється. Обсяги незареєстрованих невідомі. Достовірно сказати скільки в Україні іноземців не може жодна служба. Дані такі дуже різняться, а то й просто суперечливі. Офіційна статистика посилається лише на інформацію, що надається регіональними управліннями Міністерства внутрішніх справ щодо кількості затриманих нелегалів у ході вибіркових та періодичних спецоперацій. Так, три роки тому МВС проводило в Одесі акцію – тоді було виявлено 10 тисяч «нелегалів». А ще раніше наш Інститут проводив дослідження. Тоді з країн Європи нарахували 12 тисяч офіційно зареєстрованих приїжджих, 10 тисяч з них - з Російської Федерації. 12 тисяч з країн Азії, приблизно стільки ж – з Африки. Для мігрантів привабливі в Україні великі міста, передусім, Київ, адже в маленьких не отримати відповідного прибутку. Усього тоді було зареєстровано 46 тисяч офіційних іммігрантів. Скільки це становить від загального числа, можливості підрахувати немає.

Через й те, що величезне число мігрантів «осідає» в Україні після невдалих спроб дістатися транзитом через Україну до Євросоюзу. Причому 80 відсотків нелегалів потрапляє до України через кордон з Росією, який є відкритим. З Молдови, Індії, Пакистану, Грузії, Китаю, Бангладеш, навіть, з Палестини. Спостерігається тенденція до збільшення їхньої кількості.

- Міграційні процеси характерні для всієї Європи. Виходячи зі світового досвіду, з права людини на вибір місця свого проживання, ці процеси неминучі і для України, - зазначає Тетяна Драгунова.- Наша нагальна проблема – їх врегулювати. Європейські країни до вирішення проблеми підходять прагматично. Мігранти сприяють зростанню чисельності населення, омолоджують його структуру, оскільки мігрує в основному молодь. До того ж, займають робочі місця, які є непривабливими для місцевого працівника. Таку політику впроваджує і Росія. Тому у той час, коли наша країна втратила більш як 4 млн. населення, чисельність мешканців Росії зменшилася усього на мільйон. Вона поповнилася трудовими мігрантами з країн СНД, у тому числі з України. Великобританія і Франція надають дозвіл на працевлаштування мігрантам зі своїх колишніх колоній. У Німеччині трудові мігранти з Югославії та Туреччини забезпечили економічне чудо. Що стосується США, практично всю економіку цієї країни було створено руками трудових мігрантів.

На жаль, в Україні немає єдиного органу, який би займався міграційною політикою у цілому. Питання окремої міграційної служби повставало уже протягом декілька років. Концептуальні засади міграційної політики неодноразово приймалися Верховною Радою. Питання використання праці іноземців в Україні регулюються різними актами: Кодексом законів про працю України, законами України «Про міграцію», «Про зайнятість населення», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про угоди про розподіл продукції» тощо. Сьогодні МВС займається механічною реєстрацією, забороною чи наданням дозволу на переміщення. Наукові організації займаються розробкою пропозицій. Ринком праці – Міністерство праці та соціальної політики. Державний комітет з питань національностей – теоретичними питаннями. Міністерство закордонних справ – безпосередньо нашими посольствами в інших країнах, захистом наших іммігрантів, але там, де є між країнами двосторонні угоди. Інформацією щодо трудової міграції іноземців в Україні – Державний комітет статистики. Проте єдиної служби, яка би комплексно займалася усіма процесами, а головне, розробкою відповідних заходів, які би сприяли чи гальмували міграцію, немає. Імміграція, якщо вона масова, має й негативні аспекти. З точки зору збереження національних традицій, менталітету. З точки зору соціального захисту. Мігранти в Україні, особливо в будівельній галузі, живуть в бараках, погано харчуються, не мають доступу до медичної допомоги. Зі збільшенням їхнього числа збільшується навантаження на транспортну інфраструктуру, є інші соціальні аспекти.

Рік тому (15 червня 2011 р. ) Кабінет Міністрів затвердив план заходів відносно інтеграції мігрантів в українське суспільство на 2011-2015 роки. Науковці пропонують, аби міграційна служба була ширшою. Включала в себе питання не лише зовнішньої, а й внутрішньої міграції. Бо тут є надзвичайно великі проблеми. Сьогодні для України характерне зниження мобільності (переїзд з області до області) у зв’язку з фінансовою кризою. Однак, обсяги внутрішньої міграції залишаються суттєвими. Причина – нерівномірність розвитку ринків праці. Найрозвиненіший київський регіон, а також такі навчальні, промислові, наукові центри як Харків, Одеса, Львів. В інших регіонах ринки праці слабкі, або зовсім відсутні, у зв’язку з чим збільшується серед населення безгрошів’я і безнадійність.

Лілія Соколова,

прес-центр Атомпрофспілки