Гендерна рівність на підприємствах ПЕК

Гендерна рівність на підприємствах ПЕК

Є усталені стереотипи стосовно чоловічих і жіночих соціальних ролей, норм поведінки, а також - типових професій для різних гендерів. Як наслідок, існує гендерна нерівність (диспропорція прав та можливостей чоловіків і жінок) в усіх сферах суспільної та професійної діяльності. Розібратися з причинами та наслідками явища, ознайомитися, яким чином виправляється ситуація в Україні і світі, намагалися на семінарі, організованому Атомпрофспілкою. Такі заходи проводяться щороку за підтримки Глобального Союзу IndustriALL, членською організацією якого Атомпрофспілка стала ще у 1995 році (тоді він мав назву ICEM).
На семінарі «Гендерна рівність на підприємствах паливно-енергетичного комплексу», проведеному 15-16 листопада для представників чотирьох українських профспілок: Атомпрофспілки, Укрелектропрофспілки, НПГУ та Профспілки працівників радіоелектроніки та машинобудування, учасники освітнього заходу брали активну участь в обговоренні практичних ситуацій з гендерною рівністю у своїх колективах, працювали у групах, застосовуючи інформацію, що їм надавали лектори.

Семінар розпочався з аналізу юриста Атомпрофспілки Віктора Шаповалова законодавства України у сфері забезпечення гендерної рівності. Зокрема, Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», що набрав чинності цього року (7 січня 2018-го) і визначає домашнє насильство як «діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами…». Віктор Шаповалов відзначив, що уперше у Законі використано термін «кривдник», стосується воно 15 категорій громадян, у тому числі «дитини-кривдника» - особи, яка не досягла 18 років та вчинила домашнє насильство. Як відомо, найбільше у так званих «неблагополучних сім’ях» страждають діти, які залишаються без опіки і виховання, мають ще незміцнілу психіку і не мають в таких сім’ях позитивних прикладів моральної, доброзичливої ненасильницької поведінки у дорослих. Нормами Закону посилено захист таких дітей.

Віктор Шаповалов також торкнувся міжнародного законодавства у гендерній сфері. Відзначив, що у сучасних нормативних актах спостерігається тенденція до зменшення в них використання «ознак статі», наголошується, передусім, на «позиції людини, а не «чоловіка» чи «жінки», з огляду на те, що «статистика з прив’язкою до статі призводить до відмінностей, відмінності – до антагонізму».
Про успішні та невдалі кроки України в реалізації гендерної політики розповіла директор БО БТ «Київський інститут гендерних досліджень» Марфа Скорик. Вона повідомила, що Кабінет міністрів у цьому році запровадив посаду урядового уповноваженого з гендерних питань. «Нова інституція координуватиме гендерну політику державних органів. Це четверта інституція в Україні, яка займатиметься питаннями гендерної рівності. У нас є спеціальний уповноважений орган – це Міністерство соціальної політики, який має відповідний департамент у себе в структурі, є підкомітет із гендерної рівності і недискримінації при комітеті Верховної Ради з прав людини, є представниця омбудсмана з питань рівності і недискримінації».

Марфа Скорик розповіла про міжнародні підходи у впровадженні гендерної рівності, зокрема, про Стратегію гендерної рівності Ради Європи на 2018-2023 роки, що містить крім вже традиційних цілей: запобігання гендерним стереотипам і сексизму, домашньому насильству, забезпечення рівного доступу жінок до правосуддя, політичних і суспільних рішень, – захист прав жінок-мігрантів, жінок-біженців, жінок і дівчат, які шукають притулку.

Щодо України, поняття «гендер», «гендерна експертиза», «гендерна статистика» й у цілому гендерна політика почала формуватися в Україні ще у 1990-х роках (у 1997 році в представництві ООН в Україні було створено гендерне бюро й ухвалено програму гендерного розвитку) І хоча вже два десятиліття діє базовий Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», низка інших законів, наповнених гендерним змістом. Є три великі національні стратегії: «Національний план дій виконання резолюції 1325 ООН «Жінки. Мир. Безпека», «Державна соціальна програма забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року», «Національний план дій з виконання заключних зауважень Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок», разом з тим в Україні ще дуже повільно відбуваються зміни на рівні суспільної свідомості.

На заваді впровадженню гендерної рівності стоїть «найгірший вид насильства – бідність», вважає Марфа Скорик, «бо з бідною людиною можна зробити усе». У скрутні часи люди, щоб протриматися, частіше повертаються до «традиційного» розподілу ролей, де насамперед жінка відмовляється від професійної і суспільної зайнятості на користь сім'ї.

«З 2010 по 2016 рік у нас відбувалось падіння в усіх сферах усіх показників гендерної рівності: доступ до послуг охорони здоров’я падав, до освіти, доступ до ринку праці знижувався, а показники безробіття, зокрема, прихованого безробіття – зростали, витискання жінок у нелегальну зайнятість – зростало. Виокремились вразливі групи жінок. Наприклад, це – сільські жінки: 97% сільських жінок не мають доступу до оплачуваної праці», наголосила Марфа Скорик..

Старший науковий співробітник ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» Юлія Галустян проаналізувала на семінарі гендерні особливості в галузі енергетики. Презентована Юлією Галустян інформація – результат опитування, проведеного фахівцями Інституту серед жінок і чоловіків, зайнятих в енергетичному секторі, а також інформації «з відкритих джерел» з виділенням даних, що стосуються виключно сектору енергетики. Дослідження Інституту показують динаміку зайнятості чоловіків і жінок в енергетичному секторі за професіями, за освітнім потенціалом, посадою та заробітною платою.. Примітно, що 65 відсотків (як і скрізь) працюють не за отриманою у навчальному закладі спеціальністю. У цьому Юлія Галустян бачить велике питання до Міністерства освіти України. У цілому в енергетичному секторі зберігається загальноукраїнська тенденція – зарплатня жінок на третину менше ніж у чоловіків. Це пояснюється, на думку Юлії Галустян, тим, що на керівних посадах – до 80% — це чоловіки, тому зарплатня у них вища. В секторі енергетики, як і в суспільстві, усталені стереотипи, що насамперед жінка має відмовитися від кар'єри на користь сім'ї. Як відомо, час найвищої професійної активності у жінок збігається із часом народження дитини.
Щодо інших стереотипів, що існують в галузі, вони також мало чим відрізняються від загальноприйнятих. Зокрема, що чоловіки більш компетентні, кваліфіковані. Однак, за різними дослідженнями, каже Юлія Галустян, чоловіки і жінки є однаково цінними працівниками.

Примітно, що чоловіків, у яких є діти, як і скрізь на ринку праці, сприймають як відповідальних батьків, бо вони утримують сім'ю, і це їм допомагає в кар'єрному зростанні. У жінок ситуація цілком протилежна.

На семінарі також головний фахівець з міжнародної роботи Атомпрофспілки Леся Семеняка ознайомила присутніх з політикою гендерної рівності Глобального Союзу IndustriALL, який є палким захисником рівних прав чоловіків і жінок у соціальній й у трудовій сфері, і виступає ініціатором конкретних заходів з впровадження гендерної рівності.