Навчитися тверезо оцінювати себе і свої можливості
На визначальних етапах розвитку будь-якого суспільства якісні зміни відбуваються лише тоді, коли настає час молоді, тобто генераторами ідей виступають молоді люди, але це можливо лише у випадку, коли суспільство готове до реалізації новітніх ініціатив. Знову ж таки, за рахунок наявності нових продуктивних сил.
Час молоді в Україні настає регулярно, коли наприкінці червня ми відзначаємо День молоді. Про молодіжну проблематику ми розмовляємо з Віталієм Вахрушевим, начальником служби радіаційної безпеки Інгульської шахти ДП «СхідГЗК», членом профкому шахти, тренером-викладачем молодіжної організації Атомпрофспілки. Одружений, дружина Тетяна, сини Ігор та Владислав.
Віталій, незважаючи на молодий вік і вигляд, вже досить досвідчена людина, як у житті, так і в професії. На Інгульскій шахті він працює з 1995 року, куди потрапив через рік після закінчення Одеського державного університету ім. Мечникова (тепер — Одеський національний університет) по спеціальності «Геоеколог. Географ. Педагог». До речі, той випуск екологів був першим в історії університету, тому навчатися було цікаво. Втім, цікавою виявилася і його робота на шахті радіометристом та дозиметристом, оскільки він з колегами бував на кожному робочому місці, на кожній дільниці, тому особисто вивчив умови і особливості роботи прохідників і бурильників, ГРОЗівців і слюсарів. Роботи вистачало: «Доводилося часом долати до десятка кілометрів підземними виробками або підніматися чи спускатися вертикальними драбинами по сто метрів з досить важкою апаратурою. Зате я добре знаю шахту й умови праці гірників. Я безмежно вдячний колективу під керівництвом М.Г. Степашка і своїм безпосереднім наставникам С. Золотухіну і С. Рудю за науку, за спокійну, але відповідальну атмосферу в колективі. Я отримав, можна сказати, щеплення серйозного ставлення до роботи в шахті і швидко зрозумів, що молодіжну безалаберність потрібно залишати за прохідною. Я посправжньому пишаюся зі своєї належності до шахтарської праці».
Через три з половиною роки Віталій був призначений інженером з радіаційної безпеки. Зі створенням Організації молоді Атомпрофспілки почалася активна участь у профспілковому русі, причому Віталій прийшов у молодіжний рух досить свідомо: «Я бачив, що профспілкове навчання дає досвід, який необхідний у повсякденному житті, там можна отримати лідерські якості, поліпшити комунікабельність, опанувати ораторське мистецтво, навчитися досвіду вирішення проблем, а головне — навчитися поважати чужу думку і чути опонента».
До речі, профспілковий досвід спілкування може знадобитися і у розв’язанні житейських проблем молодих спілчан: «Як правило, сімейні негаразди у молоді видно неозброєним оком, бо вони позначаються на настрої. Інколи виходить, що моя порада комусь потрібна».
Віталій переконаний, що не потрібно шукати винного, бо це, скоріше, загострить стосунки. Його секрет простий — інколи, в складній сімейній ситуації, краще промовчати, а не доводити своє: «Насправді, в сім’ї найважливіші речі — це повага і взаєморозуміння. Коли це є — легше оминути побутові рифи, врегулювати якісь спірні моменти. Взагалі, не погоджуюся з твердженням, що сім’я — це тил. Це наша екосфера, яка захищає нас від негараздів суспільного життя і допомагає орієнтуватися в ньому».
Так сталося, що активіст молодіжного руху Атомпрофспілки досить продуктивно працює з молоддю і поза профспілкою. Син Владислав активно займається спортом, разом з батьком щоденно обливається холодною водою і обов’язково купається в річці на Водохреще. Там молодим цікаво, бо в дійстві вони беруть участь разом з козаками обласного об’єднання «Козаки Інгулу», де старший Вахрушев є сотником: «З козаками ми займаємося виключно вихованням молодого покоління в українських народних традиціях, здорового образу життя, поваги до старших, до України».
На сьогодні молодіжний рух на Інгульській шахті переживає відродження. Колектив значно омолодився, з’явилися нові, не байдужі люди: «Сьогодні на шахті спостерігається черговий виток сплеску молодіжної активності. У нас дуже активний голова профспілкової молодіжки Валерій Мельник. Відновили команду Клубу веселих і кмітливих, активізували спортивне життя, відкрили туристичний клуб. Можливо, потрібно ще багато зробити самій молодіжній організації для зміцнення її авторитету в молодіжному і профспілковому середовищі. Можна відзначити і такий момент, що на активізацію молодіжного життя не завжди вистачає лише бажання, інколи потрібні елементарні кошти».
Голова профспілкового комітету Інгульської шахти Анатолій Кулінка вважає Віталія достойним представником молодого покоління: «Віталій завжди є одним з найактивніших членів профспілкового руху, в тому числі в частині організації молодіжки на шахті разом з Сергієм Чернатом, Олександром Немикіним та іншими.
Він завжди працює над підвищенням свого рівня, закінчив курси модераторів, що дозволяє проводити насичені заняття з профспілковим активом підприємств Східного гірничо-збагачувального комбінату. Він вміє сформулювати, подати і відстояти свою думку з питань профспілкового руху, брав активну участь у розробці Програми розвитку Атомпрофспілки на період 2012—2017 років. Взагалі, це людина, якій і довіряють, і зважають на її думку».
Віталій був делегатом кількох з’їздів Атомпрофспілки, цікавиться профспілковим рухом як в Україні, так і тенденціями профспілкового руху у світі: «Нашим профспілкам не вистачає досвіду сучасного профспілкового руху. Ми користуємо ся профспілковими традиціями радянської системи, що гальмує розвиток руху, а відтак — втрачають звичайні члени профспілки. В провідних профспілкових об’єднаннях світу все побудовано на свідомості, активності, відкритості, прозорості, новітніх засобах впливу і організаційних перевагах».Інгульска шахта працює в непростих умовах наближеності до обласного центру, але працює, точно дотримуючись норм екологічного законодавства. Складність полягає в тому, що тиражуються надумані проблеми, міфи і байки. Їх постійно використовують політики: «Як фахівець, можу сказати, що вплив шахти присутній, але виключно в межах санітарно-захисної зони і виключно в межах екологічних стандартів. У Кіровограді є значно гостріші проблеми — сміттєзвалища, якість води, рівень серцево-судинних захворювань, туберкульозу, інші проблеми, які ніхто вперто на хоче помічати».
Сьогодні очевидно, що сучасна молодь прагне отримувати достовірну інформацію, і це додає оптимізму. Віталій вважає, що молодь повинна активніше займатися як своїми власними, так і проблемами суспільного характеру: «Часто сучасна молодь не розуміє необхідності профспілкового руху, але, потрапивши в проблемні ситуації, переконується, що шукати допомоги і захисту можна лише в профспілках. Хочеться, щоб молодь якось викристалізувала свою життєву позицію, навчалася не модним, а необхідним професіям, як це роблять молоді шахтарі. Потрібно навчатися тверезо оцінювати себе і свої можливості, бути самостійними в пошуках свого шляху. З боку влади хотілося б бачити прагнення хоча б вивести молодіжну проблематику з декларативного на практичний рівень реалізації».
Чи не сумно закінчуємо розмову, а як же свято?
— Свято буде. День молоді зустрінемо в колі друзів, активно, на базі відпочинку Інгульської шахти «Гірник». Буде весело.
Сергій ПОЛУЛЯХ