Реакторники — лідери у сфері безпеки
25 років тому на ВП «Хмельницька АЕС» було створено реакторний цех. Ще тільки монтувалися стіни будови, ще реакторна установка шукала собі місце у великому нагромадженні конструкцій, а працівники цеху вже готувалися до експлуатації атомного енергоблока. Частина персоналу проходила стажування на Нововоронезькій АЕС. Працівники цеху брали безпосередню участь у наладці обладнання, знали всі конструктиви назубок. Вони вчилися самі і навчали ремонтників та майбутніх експлуатаційників справи. Висока моральна відповідальність, недоспані ночі — все це в біографії тодішніх працівників цеху.
Першим начальником цеху був Микола Петрович Дудченко, який перед ХАЕС уже попрацював на посадах — від чергового електромонтера до начальника реакторного цеху на Кольській АЕС, був заступником начальника реакторного цеху Калінінської атомної станції. На ХАЕС пройшов трудовий шлях до директора станції і згодом — президента ДП НАЕК «Енергоатом».
Важливою віхою у біографії цеху став 1987-й — рік пуску реакторної установки. Цій події передувала низка перевірок обладнання на готовність, випробування систем у різних режимах тощо. Одне слово, титанічна робота колективу станції і реакторників зокрема.
22 грудня блок №1 було ввімкнуто у мережу. Отож розпочався період освоєння потужності енергоблока. Складні обставини випали на плечі працівників АЕС і, зокрема, керівника реакторного цеху Володимира Михайловича Жебеля. Під стінами станції «зелені» влаштовували мітинги, створюючи нервозний стан.
1993 року до керма цеху приходить Микола Васильович Комендантов. Тогочасна газета «Хмельницька АЕС» засвідчила: «До посади начальника цеху Микола Васильович ішов понад 20 років. Крок за кроком, не перескакуючи через службові шаблі. І ця поступовість, сановитість, твердість ходи відчувається в усьому, що він робить. Це цінують товариші по роботі. Підготувати хорошого оператора, який опікується серцем енергоблока — справа складна і дорога: потрібні ґрунтовні знання, відповідні психологічні параметри. Стати керівником таких людей і залишитись авторитетом — непросто і відповідально.
Микола Васильович свій шлях у атомну енергетику розпочав у роки, коли вона мала статус найпрестижнішої галузі. Освіту здобув у Томському політехнічному інституті. Після закінчення навчання 12 років відпрацював на Білібінській АЕС в Магаданській області, а в Нетішин перебрався з пуском 1-го енергоблока. Начальник зміни блока, потім — зміни станції, і вже тоді — начальник реакторного цеху».
Нині на посаді начальника відділу модернізації і реконструкції Хмельницької АЕС трудиться Валерій Карпович Старіков. Саме він перебрав віжки правління цехом у Комендантова. Зрештою, чи потрібні віжки людям, свідомим своєї участі? Кожен, хто сідає за пульт управління реакторною установкою, розуміє, що відповідає за всю галузь, і не лише в Україні. Другого Чорнобиля не може бути — це заповідь, якщо хочете — молитва.
AU_51_2009.pdf
Микола Васильович свій шлях у атомну енергетику розпочав у роки, коли вона мала статус найпрестижнішої галузі. Освіту здобув у Томському політехнічному інституті. Після закінчення навчання 12 років відпрацював на Білібінській АЕС в Магаданській області, а в Нетішин перебрався з пуском 1-го енергоблока. Начальник зміни блока, потім — зміни станції, і вже тоді — начальник реакторного цеху».
Нині на посаді начальника відділу модернізації і реконструкції Хмельницької АЕС трудиться Валерій Карпович Старіков. Саме він перебрав віжки правління цехом у Комендантова. Зрештою, чи потрібні віжки людям, свідомим своєї участі? Кожен, хто сідає за пульт управління реакторною установкою, розуміє, що відповідає за всю галузь, і не лише в Україні. Другого Чорнобиля не може бути — це заповідь, якщо хочете — молитва.
AU_51_2009.pdf